Ми ведемо три страшні війни

Моральний фактор на війні значущий по відношенню до всіх інших як три до одного.

Існує разюча різниця в нашому самосприйнятті і сприйнятті нас західними експертами і політиками.

Вони скептики.

Вони не бачать нас самостійними.

Самостійність тісно пов'язана з моральним фактором.

Немає самостійності - не вистачить морально-вольових якостей, необхідних для перемоги.

Ми самі про себе знаємо, що на полі бою ми нарвані і навішаємо, кому завгодно.

А вони бачать - що ми неспроможні економічно.

Ми віримо в українське сонце, яке, нарешті, зійшло, а вони бачать, що ми на 100% залежимо від їхніх поставок і фінансування.

Ми віримо в історичний шанс, а вони бачать 12 мільйонів переміщених громадян, зруйновану економіку, неефективну, корумповану державу, відсутність виразного стратегічного планування та реалістичної оцінки факторів.

Але справжня проблема не в їхньому скепсисі.

Справжня проблема - в тому, що ми самі сумніваємося.

Найголовніший наш страх - що знову не вийде.

Не дивлячись на всі жертви і весь героїзм.

Що у війні переможемо, а мир - програємо.

Центральне питання:

- чому нація, настільки затята на полі бою, не може (раз по раз) реформувати державу і економіку?..

Ми ведемо три страшні війни:

- на полі бою,

- проти власної наївності (відсутність досвіду самостійної державності),

- проти власних слабкостей і недоліків (корупція і безвір'я).

На першій війні ми красені.

На двох інших - лузери.

Повільно, дуже повільно Україна вилазить з патерналізму - віри в те, що хтось вирішить за нас проблему нашої невіри і наших слабкостей.

Рекомендуємо:

На Заході вже забули, як Путін викотив їм ультиматум

Новина полягає в тому, що немає ніякого хтось.

Усі рішення Захід прийме в залежності від того, яких результатів ми зможемо досягти в другій і третій війні, війні проти власної стратегічної неспроможності.

Ми зосереджені на виході до кордонів 91-го року.

Як виміряти ступінь досягнень у готовності набути реального суверенітету (ідейний, силовий, економічний)?

Ступінь готовності перемогти свої слабкості, дезорганізацію, невіру?..

Ніяких дорослих немає.

Ми - дорослі.

Ніхто за нас нічого не зробить, не дасть, якщо ми самі не витягнемо себе з болота безвір'я.

Уся наша сила і всі наші шанси - в нас самих.

Уся відповідальність - на нас.

І ми знаємо, що робити - те, що у нас виходить найкраще:

- самоорганізація,

- взаємна підтримка,

- креатив,

- активність.

Усі хороші люди повинні бути знайомі одне з одним і всі повинні тягнути за волосся одне одного - вгору, з болота.

Просто бути дорослими - яким разом вижити або загинути.

І так - переможемо.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред