Минуло два роки і сімдесят три дні війни. На фронті... А чогось я не бачу на фронті якихось великих успіхів у путінського війська. Усі останні дні вони так бадьоро кудись наступали, ось, типу, ми фронт прорвали, ура-ура-ура, ми ломимо, гнуться "шведи"...
Але сьогодні я подивився на карту ISW, а на ній те ж саме що і вчора... Що таке? Навіть не знаю, що й подумати! Невже, здулися російські диво-богатирі? А я-то, наслухавшись усяких там салліванів зі скібіцькими, накопичив уже такі тонни песимізму і сарказму... А вони, схоже, можуть і не знадобитися...
Невже, це - фсе? А як же великий і жахливий весняно-літній наступ Путіна? Він же ось-ось має розпочатися! Вже й не знаю що й припустити... Чи буде? Чи є ще порох у порохівницях і ягоди в... самі знаєте де... Чи немає?
Будемо подивитися. Рано чи пізно цей російський прорив повинен же був закінчиться, вірно? Чому не зараз? Що ми знаємо про реальний потенціал російської армії в її нинішньому стані (на початок травня 2024 року)? Та нічого ми толком не знаємо. Скільки у них снарядів, скільки ракет, КАБів, дронів, танків і БМП?
Одні послухаєш - одні цифри, інші послухаєш - інші. І розкид оцінок такий, що реальної картини намалювати не можна. Все одно треба робити якісь припущення і допущення. Тобто гадати на кавовій гущі.
Тому нинішня пауза в наступі може означати як те, що в росіян вичерпалися сили, так і те, що вони проводять перегрупування і потім як вдарять! І полетять клаптики по закутках... Знову ж таки, чиї клаптики і по яких закутках, щодо цього в експертного співтовариства теж немає спільної точки зору...
Ми вже звикли, що Макрон періодично розповідає про те, що в перспективі він не виключає надсилання французьких військ в Україну для того, щоб стримати натиск росіян. Але нещодавно до нього приєднався ще й лідер демократів у Палаті представників Конгресу США Хакім Джеффріс, який заявив: "Ми не можемо дозволити Україні впасти, бо якщо це станеться, то є значна ймовірність того, що Америці доведеться втрутитися в конфлікт - не просто з нашими грошима, а з нашими військовослужбовцями".
Це, звісно, ще далеко не офіційна позиція всього Конгресу, і вже тим паче, не позиція Білого Дому. Але думку озвучено, і озвучено не останньою людиною в цій лавці. І тепер журналісти можуть катувати будь-якого депутата і чиновника простим запитанням: "Як ви ставитеся до слів конгресмена Джеффріса?" І їм потрібно буде неабияк попітніти, щоб не уславитися боягузом і капітулянтом...
У міру того, як світлий образ Путіна дедалі більше нагадує карикатурного персонажа "Доктор Зло" і скоро змінить образ Гітлера в лідерах народного рейтингу повних відморозків, дедалі складніше західним спікерам дистанціюватися від цього конфлікту й робити вигляд, що він їх не стосується. І все важче відповідати "ні" на запитання: "Чи допускаєте ви посилку військ НАТО в Україну для війни з Путіним?"
Пєсков дуже болісно прореагував на всі ці заяви і назвав їх "вербальною ескалацією". Він також зазначив, що навчання ракетників, які розпочалися в Росії з використанням ракет-носіїв тактичної ядерної зброї, - це, зокрема, і відповідь на подібні заяви.
Також він прокоментував нещодавні слова Кемерона, що Україна має право використовувати поставлені їй британські ракети по цілях у Росії. Він заявив, що Росія обов'язково на це прореагує і вдарить по якихось британських цілях. Наскільки це "брязкання зброєю" є реальною загрозою - не мені судити. Але я з великим скепсисом ставлюся до такого роду погроз.
Для того, щоб зважитися на такий крок, потрібно або мати хоч якийсь сценарій перемоги в конфлікті з НАТО (а він неминуче почнеться в разі атаки на британські цілі), або бути клінічним самогубцем, на додачу ще й оточеним такими ж самогубцями. Ясно, що Путін і не самогубець, і не має сценарію перемоги у війні з НАТО. Тому я б песковські погрози пропускав повз вуха. У всякому разі - поки що.
І, нарешті, радісне повідомлення: міністр оборони Іспанії Маргарита Роблес повідомила, що Україна вже отримала ракети для ЗРК Patriot від Іспанії та "деяких інших союзників". Тож українські сили ППО знову можуть ефективно вражати навіть найскладніші цілі.
Альфред Кох
Альфред Кох - російський державний діяч. У 90-х роках був головою Держкоммайна Росії і заступником голови уряду РФ. Проживає в Німеччині. Підтримав Україну і розкритикував дії Володимира Путіна за російське вторгнення в Україну.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
