Про план війни: реальний і вигаданий

Одна з найбільш спекулятивних тем останніх місяців - "покажіть нам план".

Це кажуть супротивники допомоги Україні від республіканців - трампістів до правих лівих радикалів в Європі. Від російських агентів в Україні до "нестримної" опозиції, цим навіть необережно спекулюють, коли мова йде про мобілізацію фронту і тилу.

Зазвичай мова йде про вимоги сказати "коли це все закінчиться", "до якого моменту Україна буде воювати", "коли мирні перемовини". Іноді з'являються спроби раціоналізувати до "скільки Україні треба зброї та грошей, щоб перемогти". Або ще щось таке.

Рекомендуємо:

"Захід стоїть перед вибором": у Зеленського попередили про ризики програшу у війні

На побутовому рівні це щось на кшталт "коли я зможу до нормального життя повернутися", "коли зможу воєнкома не боятися" або "коли фзможу цей концтабір залишити" (так, є га**они які так кажуть про Україну).

Правда ж полягає в тому, що це все химера. Бо війна це стан максимальної непередбачуваності в тактиці і дуже примарної визначеності в стратегії. Якби хтось генералам Європи 1 серпня 1914 розповів як пройде ПСВ, вони б покрутили пальцем у скроні і сказали, що в них вже курорт на Різдво замовлено. Різдво 1914.

А в підсумку ВСЕ ПІШЛО НЕ ЗА ПЛАНОМ. Всі розрахунки виявилися помилковими, а плани - не вартими нічого. Тому що ніхто не міг передбачити і прорахувати вплив демографічного вибуху, те, що перевага у важкій артилерії у німців не дасть потрібного ефекту проти Франції, ніхто не розрахував, що Бельгія не впаде за три дні, а Антанта недооцінила наскільки Другий Рейх був здатен витримати війну на виснаження.

У нашій війні все так само. Російський план зазнав краху. І західні розрахунки зазнали краху. Навіть розрахунок Залужного, що у росіян є психологічна межа втрат, далі якої вони не підуть, виявився трохи наївним. Далі вступила у силу ще одна історія: інертність мислення. Після успіху у Харківській області (несподівано масштабного) і Херсоні багато хто думав, що росіяни продовжать діяти як діяли. А їх армія буде тільки деградувати. Цілком можливо, що якби наші партнери у постачаннях зброї хоча б дотримувались обіцяних темпів, так би і було і росіяни б оговтатись до літньої кампанії ЗСУ не встигли б. Але вони встигли. Хоча системні проблеми і не вирішили.

Тепер у багатьох інертність мислення спрацьовує в інший бік. От, "контрнаступ не вдався" (хоча він скоріше не відбувся, ніж не вдався) і "росіяни пруть", "от все, тепер ми приречені". Коли тренд розвернеться буде цікаво почитати, як пости зневіри знову еволюціонують у переможні.

Коротше. Плану з датами і рубежами не буде. Планів з стрілками теж не буде. Бо це діло взагалі дуже ситуативне і красиво виглядає тільки у підручнику історії років через 30-50 після завершення подій.

Буде приблизно наступне:

1. Україна і Росія воюють, виробляють зброю. Захід надає зброю і гроші Україні, партнери РФ продають щось їй.

2. Економіки страждають від війни, а російська ще й від санкцій. Чим далі тим більше кожне з суспільств закручує гайки і мобілізується.

3. Обидва суспільства поступово накопичують втому від війни, від втрат, від розмивання екзистенційного наповнення цієї війни. Все більше людей задаються питанням "а нащо це все", причому ці питання все більше продукт емоційного виснаження.

4. В якийсь момент сторони або виснажуються і починають перемовини, або хтось перемагає, або трапляється подія Х в одній з країн і все йде по сценарію "прилетів чорний лебідь" і хтось впав.

От і весь реальний план. В середині цього процесу дофіга маленьких планів і сподівань, більшість з яких приречена не виправдатися. Але головне чого я б усім радив, особливо тим, хто намагається зберігати рамку життя "до 24.02": залиште думку, що можна жити під час війна поза війною.

Вам або доведеться самим знайти собі заняття, роботу чи службу, яка пов'язує вас з війною. Або вона сама вас знайде вже на своїх умовах. У Силах оборони чи в тилу. Залишитись осторонь не вийде у будь-якому випадку. Чим раніше ви це усвідомите, тим швидше вас залишать дурні думки і тим ймовірніше це все закінчиться добре.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред