Перемовини Ердогана і Путіна, зернова угода і наслідки

Президенти Росії та Туреччини Володимир Путін та Реджеп Ердоган провели переговори в Сочі. Крім усього обговорювали і зернову угоду. Угоди про відновлення зернової угоди не було досягнуто. Путін заявив, що країни Заходу "обманювали" Росію з приводу чорноморської ініціативи і "просто змусили" Москву вийти з угоди.

Рекомендуємо:

Кулеба анонсував переговори Зеленського і Ердогана

За своє повернення Росія (Путін) вимагає:

1. підключення Россільгоспбанку до системи SWIFT,

2. відновлення постачання імпортних запчастин для сільськогосподарської техніки,

3. розблокування транспортної логістики та страхування,

4. відновлення роботи аміакопроводу "Тольятті-Одеса"

5. "розморожування" активів російських компаній, що потрапили під санкції.

Путін звинуватив в усьому Україну і заявив, що Росія готова поставити до 1 мільйона тонн зерна за преференційною ціною через Туреччину до найбідніших країн. В цьому Москва розраховує також на допомогу Катару (який, я так розумію, має за цю російську щедрість заплатити).

Ердоган сказав, що Туреччина готова виступати посередником у переговорах з Україною. А також сказав, що якщо Україна хоча поновлення зернової угоди, то має піти на поступки Росії. Якщо хоче.

Коротше, що я можу тут сказати.

1. Звісно, на таких умовах ніхто на відновлення зернової угоди не піде і Путін це чудово розуміє. Бажання окремих чиновників ООН за будь-яку ціну відновити угоду тут вже нікого не хвилює.

2. 1 мільйон тонн зерна за будь-якими цінами не дозволять стабілізувати ціни на зернові на ринках. Тому що проблема в блокуванні українського експорту не в ОБСЯГАХ, а в тому, як блокування впливає на ціни на ринку загалом.

3. Для України залишається лише один шлях відновлення повноцінного експорту - деблокада портів шляхов знищення російського військового потенціалу на Чорному морі. Що і буде продовжуватися. Власне, нічого нового.

3. Російська загроза українським портам і (вже актуальна) українська загроза Новоросійську, найбільшому зерновому, нафтовому, газовому порту Росії продовжать забезпечувати нестабільність світових цін на зернові.

4. Відповідно, це буде спонукати інфляцію в найбідніших регіонах і штовхатиме їх до більшої нестабільності. В першу чергу - мова про Африку і найбідніші країни Азії. Власне, саме нестабільність цін на продовольчих ринках була одним з імпульсів "арабської весни".

5. Проблем від цього отримають усі. В тому числі і Росія з Китаєм, бо проблеми виникнуть і у їх союзників, і європейські країни, на які посилиться міграційний тиск.

Що з цим робити світу? Тільки тиснути на Росію і демілітаризувати Чорноморський флот РФ. Це єдиний раціональний шлях.

Ну і так, історія з зерном з України та Росії дуже наочно демонструє, чому вільна та безпечна торгівля така важлива для світу. І як погано, коли війна руйнує торгівельні шляхи. І начебто уроком має бути те, що ініціаторів війн треба колективно бити. А не шукати компроміс. Правда, ООН?

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред