Союзник чи опонент: чому на Банковій заговорили про звільнення Авакова

Звільнити Авакова через постанову Ради теоретично можливо, однак сьогодні звільнити когось через парламент без рішення уряду – завдання із зірочкою. Загалом приводом для неформальних розмов стала нещодавня прес-конференція президента, де згадували про справу Павла Шеремета і тих, кого слідство по цій справі звинувачує. Мовляв, є невдоволення президента, яке можна використати. Хоча зараз Аваков – союзник Зеленського і демонструє президенту повну лояльність у різних ситуаціях, починаючи із зовнішніх відносин. Аваков курує італійський і французький напрямок – про це мало хто знає, але Аваков активно сприяє підтриманню відносин з цими країнами. Крім того, нові ризики російської агресії також накладають відбиток – Аваков демонструє, що на відміну від інших силових відомств, ефективність роботи МВС значно вища.

Недоброзичливців у Авакова, безумовно, достатньо - є чимало людей, які хочуть його позбутися. Його відверто бояться – зокрема, такі люди є і у команді президента. Можливо, за останні півроку, через натиск ефекту санкцій РНБО, Авакова почали боятися менше і у команді президента могла з’явитися впевненість у тому, що Аваков вже непотрібний, бо президент вже і так потужний. І це також посилило ризики для очільника МВС. Інша річ – наскільки можна буде контролювати вулицю, якщо не буде Авакова, і це питання відкрите. Але це, звісно, не означає масових протестів на підтримку голови МВС, хоча й вони, звісно, можуть виникати в залежності від ситуації.

Та якщо станеться відставка, команда Зеленського ризикує набути ще одного опонента, причому достатньо серйозного. Адже як показує практика, навіть люди з команди Зеленського, яких звільнили, перейшли до табору опонентів і навіть критиків. З Аваковим може статися те саме, тож треба думати, чи зберігати його в команді за усієї неоднозначності ставлення до нього, чи створити собі ще одного потужного опонента.

Наразі обговорення тривають не щодо відставки саме Авакова, а йдеться про план замінити уряд взагалі, а вже разом із ним – і міністра внутрішніх справ. Про це, зокрема, активно повідомляє низка телеграм-каналів, наближених до Банкової, тож цю інформацію варто сприймати всерйоз.

Бо незадоволення Шмигалем є давно – не було лише визначеної кандидатури йому на заміну. Зараз такі кандидатури з’являються – наближені до Банкової ЗМІ видання називають у їх числі міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова та нещодавно призначеного віце-прем’єра Олексія Любченка.

До того ж зміна міністра персонально завжди провокує ризик конфлікту, у той час як його зміна у рамках уряду значно безпечніша. Тим паче, що згідно з Конституцією, відставка прем’єра автоматично означає і відставку уряду, і вже новий прем’єр може подати новий список міністрів, де Авакова може і не бути. І цей варіант – найбільш безпечний для Банкової.

Психологічно і сам Аваков, і його команда у міністерстві більш-менш готові, бо рано чи пізно ця відставка має статися. Він і так рекордсмен – ще жоден міністр не працював так довго за усі роки незалежності. Тож на життя після МВС у нього вже давно є варіанти.

читайте такожАваков зробив заяву про погрози Росії Україні після слів Путіна про Північний потік-2Які саме – важко сказати. Наприклад, Аваков може повернутися у публічну політику і тут, наприклад, може бути або відновлення співпраці з Яценюком, або ж створення нового патріотичного політичного проекту, у якому Аваков, можливо не буде лідером, але його присутність може забезпечити такому проекту фінансування та організаційний розвиток.

Або ж міністр у майбутньому вирішить взяти взяти паузу і зайнятися бізнесом – зрештою, у нього там була своя історія. Але при цьому це не заважатиме йому впливати на політичну ситуацію.

Ще один можливий варіант, який і раніше обговорювався – надання Авакову іншої державної посади аби уникнути конфлікту. Наприклад, його можуть зробити віце-прем’єром в уряді, але без міністерської посади. Але не факт, що це влаштує Авакова – безумовно, втрата міністерства була б для нього неприємністю, але, з іншого боку, у разі його нової посади, це лишає йому важелі впливу.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента", спеціально для Главреду