Чому Лукашенко пошлють слідом за російським кораблем

Лукашенко вирішив заявити, що Білорусь має "брати участь у переговорах". Дослівна цитата була цікава "якщо ви нас вплутали в це (пауза) перш за все західні країни, на цих переговорах повинна прозвучати позиція Білорусі".

Навіщо йому такі заяви?

Відповідь у нереалізованих надіях:

Перша. Ідея провести референдум, показати початок трансформації і грати з Заходом. При цьому вважаючи" нормальною " угоду, при якій Кремль не втручається в квазі-електоральну кампанію але зате атакує Україну.

Друга. Ситуацію вважав прийнятною, будучи впевненим у швидкому завершенні війни. Для Лукашенка РФ представлялася "силою" і Україні відводилася роль країни, яка швидко капітулює. І на цьому тлі виходить він у ролі "відновлювальника" і "замирителя". Вийшов облом, частина еліт одразу незадоволена. Росіяни не надто запитували що робити з території Білорусі. Ну і на українському напрямку в результаті всього цього ситуація для нього близька до катастрофи.

Третя. Пограти в посередника - Україна навіть погодилася на початковому етапі на переговори. Але потім до гри приєдналася Туреччина. І на тлі Ердогана масштабу Лукашенка, м'яко кажучи, не видно. Ну і не питали у нього. Україна і так вважала, що вже зробила послугу, погодившись на білоруську територію на початковому етапі. А в Кремлі в черговий раз не вважали за потрібне не те що запитати, навіть повідомити, що Лукашенко пролітає.

Четверта. Тим часом, війна триває. Настрої в суспільстві негативні. І Лукашенко бачить, що бонусів (короткострокових, на які розраховував після референдуму) не буде. Більше того, зростає негатив навіть у ядрі його підтримки. І тут бонусів на зовнішньому полі теж немає - на нього просто не звернули уваги.

П'ята. Більше того, замість позитивної динаміки і підходу до торгу із Заходом отримує "паровозом через РФ" ще більший зашквар.

Тому у кого - то в його оточенні народилася авантюрна ідея "тупнути ніжкою". І на внутрішньому полі показати, що" тримає руку на пульсі", показати елітам, що намагається випетляти з ями. Ну і, якщо вийде, отримати пряники на зовнішньополітичному.

Та тільки ситуація для Лукашенка вже не та, якою була навіть у січні 2022. Тупнути. Тільки це або не помітять, або пошлють слідом за російським кораблем. Ті ж росіяни. Ні, згадати "при нагоді" фактор Лукашенко " намагаючись затягнути переговори (якщо їм це треба буде) вони не забудуть. Тільки думки і" хотілок " самого Лукашенка питати не будуть.

Для України ситуація ще більш комічна. Пограти можна, прислухатися сенсу немає від слова "зовсім". Одним словом, по суті теж пошлють слідом за тим же кораблем.

Єдина надія Лукашенка - якщо вийде все ж хоч на крихти знову продати ідею "наша позиція не зовсім така, як у РФ". І спробувати монетизувати результати петляння, щоб не влізти у війну і ЗС Білорусі. Але і тут проблема-очевидно, що таке петляння є результатом громадської думки, але не самого Лукашенка.

Але навіть якщо вдасться "продати" такі тези, вигод буде небагато. Швидше, самому доведеться багато пропонувати "авансом". Хоча, на внутрішньому полі з цього почнуть крутити красиву пропагандистську риторику.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред