У суспільстві точиться дискусія навколо студентів, яких не беруть до армії. Мовляв, вони наше майбутнє, хто ж буде піднімати країну після війни, і взагалі вони ж діти...
І водночас в армію забирають усіх нестудентів. Навіть тих, хто задіяний в оборонних проєктах, і від кого залежить, чи будуть сьогодні-завтра дрони на передовій, і чи буде взагалі час "після війни", коли себе зможуть реалізувати студенти.
Учора тільки було кілька таких кричущих випадків - прийшли повістки цілій команді, яка робить сотні дронів-камікадзе на тиждень. Жодної броні в них немає - звідки взяти бронь, якщо це волонтерський проєкт?..
Забрали в армію умовного "дядю ваню", старого токаря (не брати ж молодих студентів), на якого молилися всі дронщики в місті... Масово приходять повістки навіть на підприємства, які оформлюють бронь на працівників, зайнятих у виробництві дронів, і які реально, ось прямо зараз, роблять зброю для армії,
Багато підприємств - я знаю - взагалі не хочуть офіційно оформляти працівників навіть під оборонні замовлення. Щойно людину оформиш - тут же її забере військкомат. Якщо не забере на фронт, то забере з робочого процесу на пару тижнів проходити ВЛК, сидіти під кабінетами, слухати промови замполіта. Мінус два тижні робочого часу - мінус 200 фпв-дронів на фронті.
Підприємства, зайняті в оборонних проєктах, можуть забронювати не більше 50% військовозобов'язаних. Підприємства культури, мінсоцу, ЗМІ, не кажучи вже про органи влади, можуть бронювати всіх, а оборонники, які роблять зброю, - тільки половину. Уявляєте?.. І якщо в тебе гаражна майстерня з виготовлення дронів, і тільки чотири людини, з яких одна паяє, інша літає, третя клеїть, четверта фрезерує, - когось треба відправити на фронт.
Якщо ви велике підприємство, і робите багато великих дронів за контрактом з МО, розвиваєте виробництво, будуєте корпуси, закопуєтесь під землю, набираєте людей, робите їм бронь (50%), то коли контракт закінчиться і термін дії броні теж (півроку) - ваші працівники поїдуть в окопи, і наступний контракт виконувати буде вже нікому.
Така правда життя. Дронів не вистачає не тільки тому, що немає на них грошей, а тому що нікому працювати. А якщо і є кому працювати, то треба утримувати ще величезний штат юристів, щоб відбиватися від військкоматів. Тому що у воєнкомів своя війна.
Вирішити проблему може тільки Міністерство оборонної промисловості (його в нас немає), яке візьме на свій баланс усі оборонні підприємства - і приватні, і державні, займеться пошуком працівників для оборонної сфери, їхньою підготовкою, розподілом оборонних замовлень, розвитком виробництва, дослідно-конструкторськими роботами.
Логіка війни змусить створити таке міністерство. Тільки от працювати буде вже нікому.
Хто такий Юрій Касьянов
Військовослужбовець ЗСУ, волонтер, активіст ініціативи "Армія SOS", очільний ініціативи "A. Drones". Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів і БПЛА для української армії і безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації "Matrix-UAV".
Закінчив Київське вище військово-авіаційне інженерне училище в 1991-му, потрапив за розподілом служити в Білорусь. Повернувся до України в 2001 році.
На своїх сторінках у соцмережах активно аналізує ситуацію на фронті.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
