У Росії вкотре трясуть "Орешником". А все тому, що Путін боїться нашого удару по Красній площі 9 травня. Дуже боїться, тому що якщо з'явиться наша балістика "Грім-2" з дальністю 500 кілометрів, то в Росії її не перехоплять. І якщо наша балістика зайде на парад, у Путіна буде вкрай неприваблива картина. Причому, найімовірніше, російська ППО її пропустить: у росіян немає стовідсоткової гарантії, що вони здатні збивати балістичні ракети.
У Росії це прекрасно розуміють. Тому погрози "Орєшніком" є частиною тиску на Україну, точніше – на українських політиків, які ухвалюють рішення. На військових особливо не натиснеш, а на політиків можна.
Утім, виключати удар Росії тим же "Орєшніком" не можна. Удар може бути завдано по різних цілях, зокрема й по Києву.
"Орєшнік" – це зброя, яка накриває площі. Однак вона не така страшна, як її малюють. Удар "Іскандером" набагато страшніший, адже це 500-кілограмовий фугасно-осколковий боєприпас, підлітний час якого кілька хвилин. Дальність – 500 км. Підготуватися до такого удару дуже складно. Наприклад, 7 травня на Київ заходила балістика – 3 хвилини від тривоги до удару, оскільки Росія підтягнула "Іскандери" до лінії бойового зіткнення. Використання "Іскандерів" для РФ набагато простіше, а для нас набагато складніше і небезпечніше.
Водночас "Орєшнік" використовується Москвою більше як механізм тиску. Він не зміг довести свою ефективність: кінетичний боєзаряд, який несе "Орєшнік", не виконує завдання. Він не точний. Кожен кінетичний прут боєголовки направити неможливо. "Орєшнік" просто намагається накрити площу і, можливо, пробиває кілька поверхів, тоді як "Іскандер" може "скласти" всі 9 поверхів ударом однієї ракети. Тож погрози "Орєшніком" більшою мірою покликані чинити психологічний тиск.
Крім того, "Орєшніка" у Росії небагато. Це лише передсерійні зразки, які не продемонстрували свою точність. Ця зброя не доведена до розуму. ККД низький. Тож тут суто психологічний момент.
Якщо говорити про доцільність сюрпризів з боку України на 9 травня, то потрібно відштовхуватися від того, що наше основне завдання – знищення військових об'єктів ворога. У нас не так багато засобів ураження, щоб ми користувалися ними як ІПСО. Однак удару по параду на Красній площі завдавати доцільно. Причому не тільки 9 травня, а хоч сьогодні, коли тривають репетиції та прогони, і на них виходять практично всі учасники.
Основне військове завдання – завдання поразки противнику. Якщо противник, припустимо, розподіляється на якійсь площі з великою щільністю особового складу, однозначно потрібно бити. Не чекати 9 травня. Але й 9-го теж треба бити. Адже визначена локація – Красна площа, і навіть зрозумілий час. Це не те, що можна, це потрібно робити.
Якщо українське військово-політичне керівництво не виконає це бойове завдання, то ці тисячі російських солдатів і техніка за якийсь час з'являться на полі бою і повбивають наших хлопців. Тому однозначно треба бити.
А психологічні моменти, пов'язані з якимись святами – це таке, це не військове завдання. Зрозуміло, що такий удар стукне по самолюбству Путіна, але військові на це мало звертають увагу. Їхня мета – легальний військовий об'єкт. Парад на Красній площі і підготовка зараз до параду – це зосередження військ супротивника, техніки та особового складу. Противника треба знищувати.
При цьому нас не має зупиняти наявність іноземних гостей і цивільного населення на параді. На нас напали. Ми – країна, що обороняється. За всіма законами, зокрема міжнародними, ми маємо повне право використовувати будь-які засоби в будь-якому місці для знищення агресора, де б він не був.
А російське цивільне населення повинне думати, перебувати поруч із військовослужбовцями РФ, які мають бути знищені, чи ні. Іншими словами, цивільні та запрошені гості беруть на себе відповідальність за свою безпеку в цьому випадку. А з нас автоматично відповідальність знімається, тому що ми б'ємо по військовослужбовцях держави-агресора Росії. Тому тут взагалі жодних проблем немає.
Ще один момент. РосЗМІ пишуть, що Путін наказав визначити цілі для "Орєшніка". Однак у України немає таких військових об'єктів, по яких доцільно використовувати "Орєшнік", тобто де потрібно накрити велику площу. Адже, повторюся, "Орєшнік" – це 36 прутів своєрідного сплаву, здебільшого з кераміки, які розганяються до гіперзвукової швидкості. Ці 36 прутів накривають певну площу. В Україні на даний момент немає площадних військових об'єктів. Взагалі. Це, припустімо, могли б бути аеродроми, наприклад, Жуляни або Бориспіль. Але там зараз немає військово-технічного обладнання або військових об'єктів площадного типу, які потрібно було б накрити.
Так, для показухи Росія може по них використати "Орєшнік", але військовий ККД цього удару буде мінімальним.
Якщо Росія застосує "Орєшнік" по цивільних об'єктах, наприклад, по якомусь житловому комплексу, тобто здійснить чергову терористичну атаку, це буде дуже явно. І за такі справи всі запрошені на парад і всі, хто контактує з Путіним, повинні будуть обірвати з ним усі зв'язки. Путін уподібниться Кім Чен Ину, стане явним терористом.
Тож наразі я не бачу для Росії не тільки військової доцільності використання "Орєшніка", а й навіть терористичної доцільності. Тому що ККД удару "Орєшніка" набагато нижчий, ніж удару "Іскандера". Так, наприклад, ціллю "Орєшніка" може стати й урядовий квартал. Але який ККД? Ну, проб'є він п'ять поверхів у якійсь будівлі, виб'є шибки і вибухне в кімнаті з якоюсь секретаркою. І що? "Орєшнік" не рознесе урядовий квартал – він як стояв, так і стоятиме.
ККД "Орєшніка" занадто роздутий. ККД "Іскандера" набагато вищий. Адже "Іскандер" – це наш "Грім". Росія створила "Орєшнік" для показухи. По суті, "Орешнік" – це "Ярс" (так званий "Тополь-М"), з якого прибрали ступінь, тобто це просто угроблений "Ярс". "Ярс" – хороша ракета, здатна долати кілька тисяч кілометрів, реальна міжконтинентальна балістика, яка виконує певне завдання. Який був сенс зменшувати його до рівня "Орєшніка"? Тільки щоб похвалитися, що в Росії з'явилася якась нова зброя. Але це все одно, що обрізати крила у літака, щоб він поменше літав.
Тож поки що всі ці розмови про "Орєшнік" – це просто ІПСО з метою тиску на українське керівництво.
Роман Світан, військовий експерт, полковник запасу ЗСУ, спеціально для Главреда
Хто такий Роман Світан
Світан Роман (4 січня 1964 р., м. Макіївка Донецької області) – український військовий льотчик-інструктор, полковник запасу, який пройшов через полон 2014 року, працював радником керівника Донецької ОДА Сергія Тарути. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року став одним із провідних військових експертів на українських телеканалах та інших медіа, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
