Один з українських медійників заявив про те, що нібито 30 грудня має відбутися якась зустріч, після якої гаряча фаза війни в Україні завершиться. Для мене незрозуміло, на чому ґрунтуються такі розмови, але сьогодні немає жодних ознак того, що Росія не може продовжувати бойові дії.
На фронті РФ продовжує тиск, визначивши пріоритетні для себе напрямки. Ми змушені місцями відступати, і це дуже боляче для нас, але, на жаль, надихає Російську Федерацію.
Агресор поки що має ресурси для продовження цієї війни, і риторика та характер російської внутрішньої політики свідчать про те, що російське керівництво взяло курс на гру в довгу. Тобто вони не сподіваються завершити війну швидко – вони хочуть досягти перемоги, своїх політичних цілей, і готові багато чим пожертвувати заради цього.
Тому будь-які заяви про те, що ось день-два — і все, схожі на акції психологічного тиску на населення, на демотивацію військових. Адже якщо завтра все закінчиться, навіщо сидіти на спостережному пункті, який атакує ворог? Треба берегти своє життя. Це дуже небезпечний наратив, як і твердження про те, що в 2025 році все завершиться.
Мета Росії – виснажити Україну та перемогти її, поставивши крапку таким чином. Йдеться про всю територію держави, а не її частину. Фактично це означає демонтаж і знищення української державності. Це буде мінімально достатньою перемогою для Росії. Але загалом усе це для них — лише пролог до більш широких торгів із США та ЄС щодо зон впливу, нових правил і архітектури безпеки, де право сили визначатиме уклад величезних регіонів навколо російських кордонів.
І ті на Заході, хто досі вважає, що з Путіним можна "поговорити" і "домовитися", щоб припинити війну, не розуміють того, що нині відбувається в Росії. Їхнє керівництво демонструє (і це видно за рівнем хамства, брутальності поведінки представників РФ на міжнародній арені), що не сподівається на жодні домовленості і сподіваються силою досягти свого. А уже пізніше, звичайно, оформлять домовленості "с учетом ситуации на земле".
Тому і Трамп, якому потрібен був місяць до інавгурації, щоб завершити цю війну, зараз, зіштовхнувшись із реаліями політики та відчувши відповідальність, серйозно змінив свою риторику. Він вніс помітні корективи до своїх заяв та зменшив їхню категоричність і надмірну обнадійливість.
Тобто нічого в поведінці Російської Федерації не свідчить про те, що вони готові прийняти будь-який мир, який не зафіксує їхньої повної перемоги. А повна перемога для них — це, зокрема, політичні наслідки, що виникли в результаті військових дій на полі бою, тобто капітуляція України.
Сполученим Штатам потрібен час, щоб засвоїти уроки про те, що їхні погляди на Росію, її позицію та цю війну є далекими від реальності. Чим швидше вони зіштовхнуться з реаліями, тим краще. Як на мене, єдина дія Сполучених Штатів, здатна негайно зупинити війну, — це оголошення про те, якщо Росія перетинає певну червону лінію, яку треба чітко визначити, то США вступають у війну на боці України.
Саме це, у тому числі за підтримки НАТО, могло б змусити Росію переглянути свою політику та дії в Україні. Усе інше для Росії не є достатньо переконливим. Путін вклався у цю війну і прагне результату. Він не вірить, що Захід зможе його перемогти — не тому, що в Заходу немає сили, а тому, що немає політичної волі.
І саме нинішня поведінка майбутньої адміністрації США, яка більше говорить про переговори, ніж про тиск на Росію, переконує Путіна в тому, що він правий. Він вважає, що потрібно продовжувати війну та посилювати тиск, бо рано чи пізно американці, а за ними й інші країни, здадуться, залишать Україну та приймуть умови Росії.
Тому щойно почнуться активні дипломатичні зусилля, коли представники не тільки будуть названі, але й призначені, і отримають відповідні повноваження, риторика адміністрації США може змінюватися.
Чи на користь України буде ця зміна? Не факт. Щодо таких людей, як генерал Келлог, можна сподіватися на його підготовку та життєвий досвід, які, можливо, змусять його робити правильні висновки. Але якщо говорити про політичну групу MAGA (Make America Great Again), яка фактично визначає зараз політичний курс США, то їхня логіка та підходи бувають несподіваними. Характер змін у риториці самого Трампа поки виглядає обнадійливо. Проте це "страва, яка зараз на пару", і чим усе це закінчиться, важко зрозуміти.
Богдан Яременко, народний депутат, дипломат, голова правління благодійного фонду "Майдан закордонних справ", спеціально для Главреду
Хто такий Богдан Яременко
Богда́н Васи́льович Яре́менко (нар. 25 вересня 1971, Київ) — український дипломат, політик і громадський діяч. Надзвичайний та Повноважний Посланник 1-го класу, генеральний консул України в Стамбулі (з 2010), за сумісництвом представник України при Організації чорноморського економічного співробітництва (2010—2013). Народний депутат України 9-го скликання.
Голова правління заснованого українськими дипломатами благодійного фонду Майдан закордонних справ, повідомляє Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
