Рашисти рвалися до Києва місяць, а відступили з Київської області за три дні. Причина – ЗСУ підтягнули резерви і стали готувати Київський "котел" для цього угруповання ра**истів, розосередженого між річками Ірпінь і Тетерів та його притоками Здвиж і Таль. До 1 квітня маленький "котелок" навколо Клавдієво і Немішаєво був більш, ніж очевидний.
Організувати нормально оборону на цій місцевості ра**исти не могли, перш за все, через її річковий і болотистий рельєф. Річки Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Здвиж і Таль, верхів'я якої пересихають лише в середині літа, ділили їхні війська на п'ять-шість ізольованих угруповань. Малі і дрібні річки, типу Бучки з її загатами, теж внесли внесок своїми топкими і важкопрохідними берегами. Обводненість місцевості різко зросла, коли в Козаровичах через бойові дії зникла електрика і зупинилися насоси, що перекачують воду з Ірпеня в Київське море. Ірпінь – єдина річка в світі, воду якої доводиться перекачувати в штучне море, бо вона нижче за його рівень. Оскільки перекачування зупинилося, і дамба після обстрілів почала текти, то річка Ірпінь розлилася і з'явилися фотографії загрузлої та потонулої в ній російської військової техніки.
На ці природні фактори, що ускладнювали координацію дій угруповань ра**истів на північний захід від Києва, накладалися ще два – погана логістика їхнього постачання, яка частково була результатом того, що ці угруповання мали завданням швидкий наступ, а не перебування навіть у короткостроковій обороні. Генштаб Росії просто виключав імовірність переходу ЗСУ тут у масштабний контрнаступ. Але сам він став вимальовуватися, коли ЗСУ стягнули резерви, а наступальний порив ра**истів після місяця боїв видихався і у них виникли численні проблеми.
Контрнаступ ЗСУ, що почався на Поліському напрямку в останні дні березня, коли в Стамбулі йшли переговори, означало: в лічені дні більша частина угруповань ра**истів тут до річки Прип'ять буде оточена і знищена окремо. Сукупно це можна було б назвати київським "котлом".
Генштаб РФ міг парирувати цей контрнаступ ЗСУ, почавши власний наступ на Коростень, Малин, Житомир і Волинь, але тоді виникали нові військово-політичні проблеми. Перш за все, генштаб Росії не був готовий вести такий масштабний наступ власними силами і вимагав передачі в своє розпорядження армії Лукашенка. Дещо для цього було зроблено, але недостатньо, щоб гарантувати успіх наступу, який міг якщо не по всьому фронту, то на окремих його ділянках швидко захлинутися. У цьому випадку наступ перетворився б на запеклі бої на білорусько-українському кордоні, і війна поширилася б на територію Білорусі. Причому не у вигляді двох російських вертольотів, які 1 квітня заблукали, переплутали Білгород із Харковом і обстріляли в ньому нафтобазу.
читайте такожГітлер позаздрив би: який експеримент Росія проводить над українцями
Політичні наслідки невдачі цього наступу могли бути катастрофічними для Кремля. Оскільки пряма участь армії Лукашенка у війні стала б однозначною, то у відповідь на нього Військо Польське могло вступити не тільки на Волинь для підтримки ЗСУ, а й на територію Білорусі. У тому, що білоруси зустрінуть його квітами, не сумнівалися у всіх спецслужбах РФ, які в кінці березня разом з охранкою Лукашенка почали каральну операцію проти білоруських залізничників і партизанів як народних месників. У Польщі в надлишку причини і юридичні підстави для початку такої військової операції, зокрема, договір про оборонний союз з Україною. Великобританія теж учасниця цього договору, а особливі відносини Польщі з США дозволяють їй не сильно озиратися на те, коли збереться саміт НАТО і що скаже Столтенберг.
Вступ Польщі слідом за Білоруссю у війну означає кардинальну зміну всієї ситуації, що виходить за межі повноважень планування Генштабу РФ і його начальника Герасимова. Зважаючи на це, генштаб звернувся до Кремля за вказівками і виклав свої розрахунки по такій ситуації. На їх основі у Кремлі ухвалили політичне рішення, що РФ і її армія поки не готові до війни на території Білорусі, перш за все тому, що під загрозою зриву опиняться всі наступальні операції на півдні і сході України, які запланував Герасимов. Виникне також багато нових і дуже серйозних проблем, займатися якими в Кремлі не готові і не рвуться. Тому Кремль дав вказівку генштабу вивести війська з Київської та Чернігівської областей, щоб уникнути їхнього розгрому, втрат і перенесення бойових дій на територію Білорусі з усіма витікаючими наслідками, а наступ на Волинь і Житомир тимчасово відкласти.
Окремо підкреслювалося, що війська повинні відступати швидко, уникати по можливості ар'єргардних боїв, особливо поблизу кордонів із Білоруссю, щоб не запустити ними механізм вступу у війну її і Польщі. Оскільки найбільш вразливою було їхнє угруповання біля Києва на правому березі Дніпра, то її відведення почалося раніше, ніж на його лівому березі і в Чернігівській області, де ЗСУ тільки 2 квітня увійшли в Шестовицю по єдиному збереженому автомобільному мосту через Десну. Організований відступ ра**истів дозволив ЗСУ уникнути складних боїв на ділянці між річками Уж і Прип'ять, де наші десантні частини вийшли на кордон із Білоруссю до ранку 3 квітня і повністю звільнили Київщину.
З організацією відступу у ра**истів вийшло краще, ніж з наступом і з меншим числом втрат. Потренувавшись відступати в Київській і Чернігівській областях, вони можуть поширити цей досвід також на Сумську і Харківську області та далі до Криму включно. При відступі вилізла назовні і вся "щедрість російської душі", носії якої організували в білоруських містах Наровля, Буринь і Мозир базари з розпродажем награбованого в Україні. Білоруси, які купують у російських солдатів і офіцерів речі, викрадені ними з квартир, магазинів, складів і з підприємств в Україні, зможуть у своїх рублях виміряти всю глибину її щедрості.
Сергій Климовський, блогер, кандидат історичних наук
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
