"А нас за що?"- говорили жителі села Журавльова Бєлгородської області РФ 24 березня, розглядаючи руїни двох десятків своїх будинків. Можливо, вони це і не говорили. ЗМІ РФ підозріло не повідомляють їхню думку про напад Росії на Україну, навіть у форматі його схвалення. Але питання " а нас за що?"виразно витає над РФ і стає останнім в ряду" вічних "російських питань -" Хто винен?", "Що робити?" і "Як нам облаштувати Росію?".
Поставив це питання перед її населенням ніхто інший як Путін, який багато разів називав "незаконними", "несправедливими", "нелегітимними" і так далі економічні санкції, введені країнами демократії проти РФ за напад на Україну в 2014 р. він порівнював їх навіть з оголошенням війни і нападом на Росію. Він першим серед росіян запитав: "А за що нам санкції?"і свідомо вчинив підміну причини слідством.
Відповідь на своє запитання Путін і всі росіяни добре знають - "За війну, за напад на Україну, за вбивства її жителів, за руйнування, за відняті у неї території". Але замість того, щоб розкаятися у своїх злочинах, Путін і його пропагандисти стали складати сто і одне виправдання російської агресії і експансії. На Україну і країни демократії полилися потоки брехні і фейків, іноді навіть взаємовиключні один одного. Результатом стало завершення оформлення рашизму як державної ідеології в РФ, суть якого коротко озвучив сам Путін – "де росіянин, там і Росія". Ця формула дозволяє ра**истам виправдати будь-яку територіальну експансію і будь-які злочини, що супроводжують її.
Особистий внесок окремих держслужбовців РФ в пропаганді ідеології рашизму більш, ніж очевидний. Тому Служба безпеки України анонсувала 23 березня підготовку паперів для запиту в Інтерпол про міжнародний розшук і затримання Дмитра Кисельова та Ольги Скабєєвої. Їм також направлено підозру українською та російською мовою зі звинуваченням про посягання на територіальну цілісність України. За це, згідно з частиною 3 статті 110 Кримінального кодексу України, належить покарання у вигляді довічного ув'язнення з конфіскацією майна.
Міністр пропаганди доктор Геббельс не випадково прийняв отруту 1 травня 1945 р. і отруїв шість своїх дітей. Він адекватно оцінював місце пропаганди в ідеології нацизму і у війні, а також свою особисту роль в цьому. Сумнівно, що Кисельов, Скабєєва, Соловйов, Симоньян та інші пропагандисти, а також такі ідеологи рашизму як Сурков, Бородай, Дугін або Гундяєв, відомий ще й як "патріарх Кирило", наслідують приклад Геббельса. Втім, не будемо виключати, що в міру наближення кінця рашизму стануть з'являться звістки про імітацію ними смерті з метою виїхати за фальшивими паспортами в "нейтральні" країни. Ускладнити ці спроби і покликане направлення запитів в Інтерпол про їх затримання.
Пряма причетність пропагандистів та ідеологів рашизму до його військових злочинів поза сумнівами. Власне, самогубство Геббельса і його сім'ї поставило всі крапки в таких дискусіях. Це єдине, за що людство може бути йому вдячно: він помер набагато чесніше, ніж жив і говорив. Але і в цьому він збрехав сам собі, убивши власних дітей, яким точно не загрожувала смертна кара. Пропагандисти за переконаннями невиправні, на відміну від ідейних шукачів.
читайте такожРосійська катастрофа: як Росія перетворюється на світ прокаженихРеєстр ідеологів і пропагандистів рашизму з 2014 р ведеться групою "Миротворець" з подробицями їх кар'єрного зростання. Враховані всі категорії, включаючи скромних трудівників ботоферм типу "Ольгино", які вирішили трохи підзаробити на культивуванні ненависті до українців, до "гейєвропейців", до демократії і просування рашизму в соцмережах. Незабаром перед ними, як і перед жителями села Журавльово, теж постане в практичній площині питання: "а нас за що?".
Вони будуть виправдовуватися: ми особисто нікого не вбили, ми люди маленькі, і нас не питають. Але Геббельс з Гітлером теж нікого особисто не вбивали. Це робили "маленькі люди", які в травні 1945 р одноманітно твердили, що вони всього лише виконували накази.
Майже як півтисячі солдатів російської армії, взятих у полон в Україні, які зараз одноманітно кажуть: ми нічого не знали. Не знали навіть про оголошення Путіним "військової операції", і просто поїхали на навчання після місяців сидіння в бойовій готовності біля українського кордону.
Російські солдати, які стріляють і бачать дорожні покажчики і написи українською мовою, не хочуть визнати, що вони ведуть загарбницьку війну в іншій країні, так як точно знають: їх є за що засуджувати, судити і карати.
Навіть командир розвідроти, який потрапив у полон в перші дні війни, старанно обумовлював, що він нібито не учасник бойових дій.
Якщо так поводяться безпосередні учасники вторгнення, то яку відповідь можна чекати від інших росіян на питання: "а нас за що?", який їм ще не настільки актуальний, як для полонених або жителів Журавлівки – першого населеного пункту в РФ, руйнування якого самий прямий результат російської агресії.
читайте такожЛюдожерська Росія: як Кремль демонструє класичний приклад тупого саморуйнуванняБільшість з них поки з апломбом повторюють основні наративи, що виправдовують цю війну, які їм створили пропагандисти рашизму. Повторює точно так само, як з 2015 р. переказує її наратив про те, що війна в Сирії потрібна їм для того, щоб звідти в РФ не прийшли якісь "бармалеї" і ісламські терористи. Повторює не тому, що вірить в "бармалеїв" або в "бандерівців", а тому, що "маленьким людям" Росії байдуже, чим виправдовувати ці війни.
Для цих "маленьких людей" важливо відчувати себе великими і важливими начальниками світу, які бомблять, кого захочуть. Хочуть-бомблять Сирію і Україну, а захочуть, і Польщу будуть бомбити. Можуть навіть спливти на" підводному човнику з ядерним моторчиком " біля Америки. Цим раби російського авторитаризму створюють собі заспокійливе "ми не раби, ми володарі світу". В СРСР така заспокійлива таблетка мала вигляд приналежності до пролетарської нації, якій належить майбутнє і світ. Ідеологи рашизму замінили це приналежністю до" російського світу", якому теж повинен належати весь світ.
Поки "маленькі люди" Росії разом з її "великими людьми" з гордістю і захватом слухають новини від пропагандистів рашизму про те, як їх армія розстрілює ракетами з великої відстані міста і селища в Україні. Обстріл Івано-Франківська ракетами "Кинджал", випущеними мало не з Підмосков'я, викликав у ЗМІ Росії шквал гордості її армією і зброєю. Це так комфортно, сидиш собі в Москві і одним натисканням кнопки стираєш за 1200 км місто в Україні. Прямо як в комп'ютерній грі і нічого у відповідь не прилетить. Можна навіть сходити попити каву і обговорити з друзями, куди ще стрельнути. Якщо хочеться екзотики і драйву, то можна стрельнути з системи "бастіон" по Одесі з окупованого Криму або ракетами "Калібр" з корабля в Чорному морі по Харкову. Якщо ракета замість Харкова потрапить в село Журавлівка, пропагандисти пояснять це не помилкою самого високоточної зброї в світі, а звірствами української армії. Так армія Росії випробовує в Україні ту зброю, яку не змогла випробувати в Сирії через її малі розміри і велику віддаленість від РФ.
читайте такожПутін наближає розвал Росії, але зістрибнути з "українського кола" йому не дадутьВ силу географії жителям двох сіл Бєлгородської області Журавлівка і Нехотєєвка 24 лютого довелося першими відповідати для себе на питання: "а нас за що?", так як одне знаходиться в 2 км від кордону, а інше в 600 м. Через них в той день в Україну заходили суцільним потоком колони військової техніки РФ, що йшли на Харків, до якого 20 км. Губернатор цієї області 25 лютого розповідав ЗМІ, що пропонує жителям обох сіл евакуюватися в Білгород у зв'язку з якимось інцидентом. Цим "інцидентом" очевидно було влучення снарядів української артилерії, що била по колонах ра**истів, у дві будови, але постраждалих не було.
Потім "інциденти" стали частішати, у міру того, як російська армія знищувала будинки в Харкові, довівши число таких до тисячі штук. Тільки в ніч з 23 на 24 березня вона справила по Харкову 140 обстрілів з "Градів" і їх аналогів і 44 обстріли з артилерії, танків і мінометів, крім удару "калібрами" з кораблів Чорноморського флоту РФ.
Не дивно, що після всього цього вранці 24 березня росЗМІ стали повідомляти про вивезення з ночі з обох сіл понад 200 жителів в Білгород і руйнування 20 будинків. Для їх жителів не суть важливо, потрапили по домівках українські ракетники, що придушували вогонь ра**истів, які звідси методично знищують Харків або це промахнулися "калібри" Чорноморського флоту РФ. Лінія фронту від сіл в 15-18 км і це дає їх жителям вичерпну відповідь на питання " а нас за що?".
Найправильнішу відповідь на це питання дали ті громадяни і військовослужбовці РФ, хто у складі легіону "Свобода Росії" вже воює в Україні з рашизмом. Всім її жителям краще починати відповідати на це питання зараз, поки він не перейшов для них в таку ж площину, як для жителів Журавлівки і Нехотєєвки. На практиці з правильної відповіді на це питання і покаяння і починається дерашизація.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
