Чому українцям пощастило більше, ніж курдам

Є два аспекти в цій війні, з якими нам дуже пощастило.

Перший. Ми в Європі і нас вважають частиною цивілізованого світу. Місцями - авансом.

Другий. Наш ворог настільки кончений, що крім локальних загроз додумався погрожувати безпеці всього світу. І це змушує західні країни шукати менше виправдань та діяти.

Комусь може видаватися, що нам погано співчувають чи що після Бучі та Маріуполя реакція світу мала бути більш жорсткою та рішучою.

Могла б бути. Якби ми жили у кращому світі.

Але я продовжую наголошувати: ми отримуємо рекордно багато і рекордно швидко. Хоча і маємо права вимагати більшого, бо хочемо жити і жити в кращому світі, ніж він є зараз.

Але якби для нас ситуація склалася інакше і обставини були менш сприятливі, то ось вам кілька прикладів за останні 40 років, коли комусь менше пощастило:

1. Курди та болотні араби в Іраку Хуссейна. Геноцид. Без покарання. Тільки окупація Кувейту (союзник США) та загроза Саудівській Аравії та іншим партнерам змусила діяти. Але остаточно з режимом Хусейна розібралися тільки тоді, коли виникла політична доцільність.

2. Західна Сахара. Окупована Марокко більше 40 років. ООН вимагає референдуму про самовизначення території. Марокко без особливих наслідків її контролює.

3. Східний Тимор. Був окупований Індонезією більше 30 років. Репресії католиків. Поліцейський режим. З великими труднощами деокуповано. Жодних наслідків для Індонезії.

4. Курди загалом. Розділена 40-мільйонна нація, яку продовжують пригнічувати і нищити в прямому ефірі. Після Хуссейна це продовжує цілком ефективно робити Ердоган. Всім ок.

5. Ціла сукупність приголомшливих злочинів проти людяності в Африці. Апофеоз - геноцид тутсі. Світ почав реагувати, коли рахунок жертв пішов на десятки тисяч. При тому, що тутсі це не українці. Їх всього 2 мільйони.

читайте такожЗаяви для американців: чому не варто шукати "зраду" у риториці СШАЦе вже не кажучи про більш дрібні та непомітні історії. Або виключно внутрішні приклади диктату, переслідувань за етнічними чи релігійними ознаками без переходу до безпосередню геноциду в класичному розумінні цього слова. Той же Китай по відношенню до уйгурів чи тибетців. Тут взагалі зазвичай жодних наслідків.

Більше того, і Україна в тому числі досить спокійно реагувала на таке. Точніше, взагалі не реагувала. Бо економічні інтереси були важливіші. Або просто небажання сваритися з кимось.

Тож давайте чесно. Нам пощастило, що ми там, де ми є і ворог в нас той, що дійсно дуже багатьох заманав. І в цьому - наше везіння.

Юрій Богданов, журналіст, блогер

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред