Чому в Україні так багато антивакцинаторів

Якщо запитати в населення, як діяти під час епідемії, то більшість скаже, що треба маски зняти, обмеження скасувати тощо. Та якщо ми так вчинимо, у нас буде одна хвиля епідемії, під час якої помре величезна кількість українців. При цьому 90% помре не через те, що їх не можна було врятувати, а через те, що не вистачило ліжок у реанімаціях та лікарської опіки. Далі буде спад, а через 8-10 місяців знову почнеться така сама хвиля захворюваності, під час якої люди будуть знову хворіти і помирати. І це триватиме безкінечно.

Я так впевнено кажу, що буде в такому випадку, тому що в світі є країни та міста, де саме так влада повелася в період пандемії. Наприклад, місто Манаус у Бразилії, де відмовилися від керування епідситуацією, і у них ці хвилі повторюються кожні десять місяців. Там шалена смертність. 67-98% населення перехворіло на ковід ще у період першої хвилі, і друга хвиля була теж надзвичайно високою, в якій 30-50% – можливі реінфекції. І так триватиме надалі, бо імунітет напрацьовується, але він не абсолютний і не безкінечний.

читайте такожВадим Арістов: Пандемія COVID-19 триватиме ще роки три, але після неї буде новаТому громадська думка – це суттєво, однак не визначально. З нею потрібно працювати. Але все одно потрібно просувати вакцинацію.

Просто для порівняння: якщо повний курс вакцинації коштує, умовно кажучи, 1 тисячу гривень, то госпітальне лікування обходиться 52-201 тисячі гривень. І це не якісь абстрактні гроші уряду, а наші гроші з податків. Якщо ми будемо так ставитеся до епідемічної ситуації, у нас не вистачить коштів на інші урядові інституції та ініціативи.

Так, урядування у нас недоказове, робиться багато нерозумних речей. Однак все одно епідемія – це "чорна діра", в яку може вилетіти будь-який бюджет. Тому ситуацією потрібно керувати.

Громадська думка в Україні повноцінно не формується і не керується, тому що створена монополія на комунікації з теми вакцин. Фактично близько 15 років цим займається одна й та сама група, яка отримує всі кошти, що виділяються державою на цей напрямок і що отримуються як кредити міжнародних інституції на цю роботу. Ця група коштами керує, як уміє – скоріше, "проїдає" їх. Наслідки цього ми спостерігаємо вже багато років – і у вигляді спалахів кору, дифтерії, поліомієліту, епідемій туберкульозу і ВІЛ, та у вигляді зараз хвиль епідемії коронавірусу.

Більше ніж півтора року вирує епідемія коронавірусу, але тільки зараз у нас почалися окремі точкові кроки, які нормальні країни здійснювали ще рік тому. Наприклад, тільки зараз починають впроваджуватися пілотні проекти з відстежування контактів інфікованих (у Чернівецькій області), тільки зараз анонсують, що будуть з відеокамер виміряти рівень прихильності до правил носіння масок. Це все Китай запровадив ще в лютому минулого року, а у нас все тільки неспішно починається, та й то в окремих регіонах.

Питання виникає наступне: чому цим в Україні має займатися міжнародна структура, невже під власну потребу ми не можемо створити ефективної державної інституції? У нас була власна Санепідслужба з 30 тисячами фахівців, яка історично півстоліття ефективно керувала протиепідемічними заходами. І чомусь замість неї нічого функціонального так і не збудували. У нас чомусь культивується власна неспроможність керувати будь-чим та, відповідно, думка про необхідність залучення міжнародних структур, які засвоюють ці кошти в тому темпі, в якому їм зручно.

Через очевидні провали, зокрема, ми маємо високий рівень недовіри до дій уряду та того, що робиться задля подолання епідемії. У виправдання цього і поширюють розмови про те, що начебто в Україні найбільший антивакцинаторський осередок всієї Європи.

читайте такожЯкі вакцини захищають від тяжкого перебігу COVID-19: у МОЗ дали відповідь

Тобто йдеться не про монополізацію ресурсів однією групою бракоробів та невиконання нею своїх функцій, а про те, що винна інша сторона: "кремлівські боти" чи активісти-злодії.

Дуже багато епідеміологів і професорів, які змушені реагувати на провали у вакцинальній комунікації не з мотивів поширення ідей антивакцинаторства – це природна реакція експертів на прогалини в роботі монопольної групи бракоробів. Ці професори, керуючись науковою логікою, помічають та аналізують її помилки, озвучують це, а також висувають власні ініціативи, справді потрібні держави. Однак у нас це роздувається як інформаційна війна проти вакцинації.

Отже, всі проблеми тут у нас через низький рівень керування протиепідемічними заходами та недостатньої кваліфікації тих, хто повинен виконувати цю функцію в нашій країні.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред