Вчора, коли обговорювали потенційнийконтрнаступ ЗСУ, згадалося, як бомбило в мене від неконтрольованого потоку жартів про херсонські кавуни. Через розрив реальності на фронті і сприйняття в стані емоційного піднесення не на фронті. Так, я не сумніваюся, що ЗСУ зможуть ефективно провести операції зі звільнення наших територій. І що цей рік наша держава закінчить ближче до кордонів 1991 року, ніж починала.
Але давайте не забувати, будь-ласка, що наступальні операції це не парад від точки А до точки В без спротиву та жертв. І що коли ситуація на фронті спочатку стабілізується, а потім ЗСУ почнуть витискати ворога - спочатку все буде дуже повільно, методично, без різких рухів. І це буде тяжко і криваво.
Так, коли росіяни втекли з Херсону чи посипалися у Харківській області - це та саме вершина айсбергу. Скільки було пророблено кривавої роботи щоб це забезпечити ми дізнаємося тільки після війни. І так само не треба забувати, що те, що зараз роблять захисники України в Бахмуті, Авдіїївці та Вугледарі - це теж складова майбутніх "контнаступальних успіхів". Ви самі бачите, якою ціною це стримування і виснаження росіян дається.
І тому мені здається, що "кавуни" і "черешні" не дуже доречні. Навіть коли росіяни почнуть (а вони - я впевнений - почнуть) десь тікати. Бо це мені нагадує якесь футбольне вболівання. А це - точно не про війну.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
