Закінчився триста п'ятдесятий день війни. На фронті жодних істотних змін у порівнянні з вчорашнім днем не відбулося.
Натомість щось сталося навколо підтримки союзниками України. Це якась психічна атака на Путіна, не інакше. Зеленський прилетів до Лондона, зустрівся з прем'єром Ріші Сунаком, виступив перед парламентом і, першим з українських президентів - з британським монархом (в даному випадку - королем Карлом III).
Потім він полетів до Парижа, де його вже чекали президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц.
А тим часом у США Джо Байден, виступаючи перед Конгресом, знову підтвердив незмінну підтримку України "стільки, скільки потрібно". А держсекретар Ентоні Блінкен провів спільний брифінг з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом (який "випадково" саме цього опинився у Вашингтоні), на якому висловив, на мій погляд, головну думку дня:
"Як ми вже говорили протягом всієї цієї війни, на кожному її етапі ми будемо дуже тісно співпрацювати з українцями і з іншими союзниками, щоб переконатися, що Україна має все необхідне для самооборони і продовження повернення територій, захоплених російськими військами. У міру того, як характер конфлікту та агресії змінювався, змінювалася і підтримка, яку ми надавали. Це процес, що розвивається, і ми будемо продовжувати робити висновки про те, що, на нашу думку, потрібно Україні і що може бути використано найбільш ефективно. Ми будемо робити це в тісній консультації з Україною і, звичайно, з нашими партнерами".
Так він відповів на запитання журналістів про можливе постачання Україні винищувачів. Так само він нагадав, що аналогічна ситуація була у випадку з танками: спочатку не бачили необхідності в їхніх поставках, а потім, коли почали вважати це правильним - таке рішення ухвалили.
Якщо до цього додати цілком офіційну інформацію про те, що українські льотчики почали вчитися літати на західних винищувачах і публічне прохання британського прем'єра до свого міністра оборони вивчити питання постачання Україні винищувачів, а також майже офіційну інформацію про те, що Великобританія дасть Україні сучасні крилаті ракети повітря-земля "Storm Shadow" з дальністю щонайменше 500 км (точне число - військова таємниця), то я вже не сумніваюся, що літаки - питання вирішене.
Ну, справді: навіщо вчити українських льотчиків літати на літаках, якщо їх не збираються їм давати? І навіщо постачати ракети, які можна запускати тільки з цих винищувачів?
Так що у Путіна був поганий день. Останні пару тижнів по всіх медіа публікувалися різноманітні тексти і бродили всякі розумники, які розповідали про підготовлюваний жахливий російський наступ і таємні американські переговори з Кремлем (звичайно ж за спиною українців, які нічого не підозрюють), в яких вони пропонували Путіну 20% України в обмін на мир, а Путін нібито крутив носом і набивав ціну. І так все це подавалося, що, мовляв, все вже вирішено, не сьогодні-завтра Байден зателефонує Зеленському і продиктує йому умови такого миру і т. д.
Ясно, що це була кремлівська пропаганда, або як тепер можна виражатися ІПСО. Коротше, цю шнягу запустили путінські хлопці як пробну кулю, щоб зрозуміти наскільки Захід готовий до т.зв. "корейського" варіанту.
І ось Кремль отримав відповідь. Не залишає більше ніяких сумнівів і неясностей. Ніцше говорив: "Якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня теж одного разу подивиться в тебе". Це рівно те, що сталося з Путіним. Якщо довго викликати духа війни з усім світом, то цей дух з'явиться і зжере тебе.
Путіну його доля так довго посміхалася і так довго була прихильна і поблажлива до нього, що він повірив в те, що він її улюбленець. Його оточення з корисливих і кар'єрних міркувань так довго брехало йому, що він людина надзвичайного розуму і залізної волі, що він і в це повірив. І зневажений ним Захід довго не хотів позбавляти його цих його ілюзій. Він думав, що у Путіна вистачить розсудливості обмежити свої амбіції кордонами Росії. Але він захотів стати "царицею морською"…
Багато років тому світ вже чув заклинання про "залізну волю фюрера", якій Захід не може нічого протиставити. Чим скінчив володар цієї "залізної волі" - добре всім відомо. Немає жодної причини, чому цього разу має бути по-іншому.
Залізна воля хороша в комплекті з хоча б розумом, а краще, якщо її супроводжують ще любов і милосердя. А без усього цього вона перетворюється в ослячу впертість і тупу жорстокість. І тоді чим "залізніша" ця воля, тим гірше для самого "фюрера".
Я не знаю, коли і як конкретно закінчиться політичне (а може і - фізичне) життя Путіна. Але те, що зворотний відлік почався - цей день показав з усією ясністю. Якщо він ще цього не розуміє, тим гірше для нього.
Наша справа праведна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.
Слава Україні!
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
