Маск прикрив фінансування ЗМІ та інших інститутів громадянського суспільства по всьому світу через USAID і погрожує знищити Голос Америки, Свободу, Вільну Європу тощо. За цим рішенням ймовірно маячить тінь Кремля.
Я не перебільшую значення американської допомоги. Вона корисна, але знищити путінський режим не в силах, та й не ставить такої мети. Однак Путін зациклений на цій темі і її реально боїться. Справа ось у чому. КДБ ще за радянських часів оголосило радіостанції та організації, які отримують американське фінансування, головною загрозою для СРСР. Народжені в цій країні пам'ятають нескінченні ДБешні істерики з приводу "ворожих голосів в ефірі". Путін сформувався як особистість у КДБ СРСР і мислить у рамках прийнятих там ідеологічних кліше. Він упевнений, що саме підступи американців, головної сили колективного Заходу, підготували "величну геополітичну катастрофу 20 століття", тобто розвал СРСР. І боїться повторення цієї ситуації в Росії. Путін вважає, що і зараз усі протести проти політики його режиму фінансує США.
Російський диктатор перебуває в постійному контакті з Маском. Ці повідомлення світових ЗМІ вони навіть не намагаються спростовувати. Перше, чого, використовуючи зв'язок із Маском, став би домагатися повернутий на американських "підривних інститутах" Путін - це припинення їхнього фінансування.
Добре, скажете ви, але який мотив може бути у найбагатшої людини планети виконувати бажання диктатора її іржавої бензоколонки? А який мотив був у найбагатшого американця свого часу Генрі Форда співпрацювати з недавнім єфрейтором Гітлером? Економічно для нього це було зовсім не обов'язково. Просто подобався йому Гітлер, і нацитська політика (зокрема антисемітська) була йому близька. Ось і ультраправому зигуючому Маску подобається путінський фашизм.
Можуть у нього бути й інші мотиви йти назустріч Путіну. Секретар Генрі Форда Ернест Ліболд був німецьким шпигуном і активно збуджував у своєму шефі антисемітські настрої. Так і в оточенні Маска (як і Трампа) напевно чимало російських агентів впливу, які можуть забезпечувати вигідні для Кремля рішення (починаючи з відвертого ворога України Дональда Трампа-молодшого).
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
