Путін знайшов "крайнього" - мертвого Леніна

Володимир Путін піддав анафемі Володимира Леніна.

З його подачі росіяни тепер міркують про підступність більшовиків, які "дарували" Україні та іншим національним республікам власну державність. Мовляв, саме Ленін заклав ті внутрішні кордони, за якими 70 років потому розпадеться Радянський Союз. Мешканця мавзолею прийнято лаяти за національну політику і оголошувати прикладом недалекоглядності.

Насправді, все строго навпаки.

Розпад Російської імперії супроводжувався зростанням національної самосвідомості околиць. Все тому, що політика імперії була дискримінаційною. Наприклад, з 1889 року мусульманин, який отримав диплом юриста, міг вступити в колегію адвокатів тільки після отримання спеціального дозволу міністра юстиції. У військових частинах частка шведів, німців, фінів, латишів, естонців, вірмен і фінів не повинна була перевищувати 20% від загального числа офіцерів. У ті ж роки були встановлені квоти для євреїв в університетах і русифікувалися католицькі храми Білорусі. В результаті, коли імперський кляп ослаб, почали звучати ті голоси, які Санкт-Петербург раніше намагався заглушити.

читайте такожСтворив Україну і "віддав" Донбас: Путін повісив всіх собак на ЛенінаКоли більшовики почали з фрагментів відновлювати імперію - ця нова реальність дала про себе знати. Їм довелося воювати не тільки на класовому фронті - виявилося, що центральній владі протистоять ще й національні ідентичності. Ті самі, які сприйняли крах Російської імперії як можливість для створення національних держав.

Ленін був цілком раціональний. Національна політика більшовиків була продиктована прагненням вибити грунт з-під ніг у "національних сепаратистів". Мовляв, навіщо вам національна незалежність, якщо Радянський Союз готовий надати все необхідне, включаючи мову і культуру?

Більшовики не створювали національні республіки. Вони лише погодилися з їх фактичною появою на карті. Це був той необхідний компроміс, який дозволив їм утримати території. На зміну унітарної імперії прийшла союзна.

Втім, більшовикам вдалося лише затримати історичну логіку, але не скасувати її. 1991 рік знову запустив процеси, які в тридцяті роки ХХ століття були поставлені на паузу. Клей розсохся - і країна почала розповзатися по швах. Формальні межі стали фактичними. Сплячі ідентичності почали прокидатися.

І Москва зуміла винести з усього цього урок.

Відтепер Кремль послідовно вихолощує з федеративної ідеї будь-який зміст. У національних республіках залишається дедалі менше національного. Так, в конституції тієї ж Удмуртії може бути записано, що це "держава в складі Російської Федерації". Що "удмуртська нація реалізує право на державну владу на своїй історичній території". Що аж ніяк не заважає Москві позбавляти ці фрази сенсу.

У 1926 році в республіці проживало 43% росіян і 52% удмуртів. Потім до складу Удмуртії передали ряд районів з переважанням російського населення. Додайте сюди міграцію і асиміляцію – в підсумку, до 2010-го процентне співвідношення стало 62/28. Не на користь корінного народу.

читайте також"Не була і не буде частиною Росії": спортсменка пояснила Путіну, чому не Ленін створив УкраїнуУ 2018 році Кремль скасував обов'язкове викладання національних мов в суб'єктах Федерації. Школярі в Удмуртії, Татарстані, Башкирії та інших вісімнадцяти національних республіках відтепер вивчають рідну мову в тому ж обсязі, що й іноземну.

І це скасування обов'язкового вивчення рідної мови в школах національних республік виглядає як остаточне вирішення національного питання. Кремль цілком влаштує, якщо все регіональне розмаїття буде зведено до фольклорних ансамблів, фестивалів національної кухні і острівців національного гетто. Москва сприймає це як запобіжник на шляху повторення подій 1991 року. Якщо немає національних ідентичностей, то не буде і запиту на самостійну державність.

У своїй внутрішній політиці Кремль втілює в життя те, що намагається нав'язувати сусідам у зовнішній. І єдине, що захищає Україну від долі Удмуртії – це армія і самосвідомість.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред