Путін не змінив своїх планів щодо України: чи виконає Трамп "хотілки" Росії

Щодо так званих пропозицій Сполучених Штатів до Росії щодо завершення війни в Україні та нібито пропозиції Стіва Віткоффа, описаних у польському виданні Onetможна сказати,такі прогнози зʼявилися щонайменше за два місяці до початку так званих мирних переговорів. Водночас за інформацією Bloomberg, Росія пропонує виведення своїх підрозділів із Сумської, Харківської та умовно з Дніпропетровської області. В обмін на це вимагається виведення Сил оборони України з територій, які Росія вважає "своїми", тобто включених до складу РФ указом Путіна — йдеться про Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області.

Фактично вся тактика російських окупантів із розширення лінії фронту в Сумській, Харківській та Дніпропетровській областях мала на меті створення передумов для саме такого "обміну". Тобто росіяни намагалися штучно збільшити лінію фронту, щоб змусити Сили оборони України відтягнути оперативні резерви з головних напрямків — зокрема, з Донецького, а також створити підґрунтя для військово-політичного тиску на українське керівництво.

Зважаючи на те, що Bloomberg є виданням, яке періодично публікує інформацію, що дивним чином співпадає з інтересами Росії, — це лише підтверджує правильність наших попередніх оцінок. Саме тому ми сьогодні бачимо загострення ситуації на Запорізькому напрямку — Росія хоче показати, що нібито повністю контролює цю область. Також маємо повідомлення про можливу десантну операцію в Херсонській області — аж до захоплення Херсона. Хоча у військовому сенсі передумов для цього немає. Але сам факт таких заяв — це демонстрація намірів претендувати на контроль над Херсонською, Запорізькою, а також Донецькою областями.

Рекомендуємо:

Кремль тягне гуму: чи відбудуться переговори Зеленського і Путіна - Politico

Наскільки реалістичні ці сценарії? Я критично ставлюся до "хотілок" Росії. Не виключаю, що саме контроль над Запорізькою та Херсонською областями буде каменем спотикання в будь-яких переговорах. Імовірно, також на порядку денному буде питання встановлення повного контролю над Донецькою областю. Саме це й може стати головним елементом тиску на Україну, зокрема з боку США. На сьогодні Україна контролює приблизно 33% території Донецької області, тобто більшу частину промислового потенціалу та природних копалин в регіоні.

Тому говорити про якісь поступки без створення буферних зон у Сумській і Харківській областях, де Росія не має сталого контролю, — це абсурд. У Дніпропетровській області російської присутності взагалі немає. Про що тоді говорити?

Крім того, у Донецькій області ми контролюємо такі великі агломерації, як Краматорськ і Покровськ. Військовим шляхом Росія взяти їх не зможе. Згадаймо приклад Бахмута — 9 місяців боїв і понад 100 тисяч втрат. Часів Яр із населенням усього 10 тисяч — і вже півтора року штурмують, але безуспішно (попри численні заяви про тактичні успіхи). А з урахуванням того, що Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівка — це великі промислові міста, то їхнє захоплення у найближчій перспективі неможливе. І росіяни це чудово розуміють. Саме тому вони здійснюють тиск на українське керівництво — як військовий (до 200 бойових зіткнень щодоби), так і дипломатичний та інформаційний. На жаль, навіть у деяких українських медіа з’являються "вкиди" про можливі штурми в Херсонській області, прориви в Харківській, чи захоплення Вовчанська. Але на практиці жодного стратегічного успіху у ворога немає. Фронт не посипався.

Росіяни змушені зважати на успішні удари українських сил оборони по території РФ. І саме успіхи цих ударів, можливо, змусили Путіна демонструвати певну "зговірливість". Хоч подається це, звісно, як поступка Трампу — мовляв, Росія припинить удари. Але саме українські удари по об’єктах у глибині Росії — найбільш дошкульні, адже ударами по НПЗ вже виведено з ладу 14% потужностей нафтопереробної галузі РФ.

У серпні очікується падіння надходжень до бюджету з нафтогалузі — замість 100 млрд рублів надійде лише 65. Через зниження обсягів переробки та падіння цін на нафту. Це для Росії — катастрофа. Не кажучи вже про те, що через закриття аеропортів внаслідок українських атак втрати росіян оцінюються в 40 мільярдів рублів за 10 днів. Отже, тактика дій України є надзвичайно ефективною.

Щодо подальших перспектив, то заяви держсекретаря США Марко Рубіо чітко засвідчують: умовою переговорів має стати згода на територіальні поступки. Якими б не були наші емоції, ілюзії — факт залишається фактом: США критично важливо завершити цю війну. І вони будуть тиснути на обидві сторони — і на фронті, і за столом переговорів.

Дмитро Снєгирьов, військовий аналітик, співголова громадської ініціативи "Права справа", спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред