Путін ні з ким не спілкується і вважає, що Росії пора помститися за приниження

Те, що я чув про поведінку президента (Путіна, – ред.) за останні два роки, викликає тривогу. Його усамітнення і недоступність, його глибока віра в те, що російське панування над Україною має бути відновлено, і його рішення оточити себе ідеологами і підлабузниками – все це створило в Європі найнебезпечніший момент із часів Другої світової війни.

Весну і літо 2020 року Путін провів на карантині у своїй резиденції на Валдаї. За словами джерел в адміністрації, його там супроводжував Юрій Ковальчук. До 2020 року, за моїми даними, він зарекомендував себе як де-факто друга людина в Росії, найвпливовіша в оточенні президента.

Він також є ідеологом, який дотримується світогляду, що поєднує в собі православний містицизм, антиамериканські теорії змови і гедонізм. Схоже, це і світогляд Путіна. З літа 2020 року Путін і Ковальчук були майже нерозлучні, і вони разом будували плани по відновленню величі Росії.

читайте такожСаркофаг брехні: що стане причиною смерті чекістського монстра Путіна

За словами людей, знайомих із розмовами Путіна з його помічниками за останні два роки, президент повністю втратив інтерес до сьогодення: економіка, соціальні питання, пандемія коронавірусу – все це його дратує. Замість цього він і Ковальчук одержимі минулим.

У 1990-ті роки, коли Путін і Ковальчук вперше зустрілися, вони обидва намагалися знайти свою опору після розпаду Радянського Союзу, і країна теж. Захід, на їхню думку, скористався слабкістю Росії, щоб підштовхнути НАТО якомога ближче до кордонів країни. На думку Путіна, сьогодні ситуація зворотна: слабкий Захід. Єдиним західним лідером, до якого Путін ставився серйозно, була попередня канцлер Німеччини Ангела Меркель. Тепер її немає, і Росії пора помститися за приниження 1990-х.

читайте такожКлюч до перемоги України - не санкції: що призведе до краху Росії

Здається, що поруч немає нікого, хто міг би сказати йому зворотне. За словами людей, які його знають, Путін більше не зустрічається зі своїми приятелями за напоями і барбекю. В останні роки – і особливо з початком пандемії – він перервав більшість контактів із радниками і друзями. Якщо раніше він виглядав як імператор, якому подобалося грати на суперечках своїх підданих, вислуховуючи, як вони засуджують один одного і нацьковуючи їх один на одного, то тепер він ізольований і далекий навіть від більшої частини свого колишнього оточення.

Його охорона встановила суворий протокол: ніхто не може бачитися з президентом без тижневого карантину – навіть Ігор Сєчин, колись його особистий секретар, а нині голова Державної нафтової компанії "Роснефть". Кажуть, що Сєчин знаходиться на карантині два або три тижні на місяць, і все заради випадкових зустрічей із президентом.

"Колективний Путін" все ще існує: весь світ побачив його напередодні вторгнення, коли він викликав високопоставлених чиновників, одного за іншим, і запитував про їхні погляди на майбутню війну. Всі вони розуміли своє завдання і смиренно намагалися своїми словами викласти думки президента.

читайте такожЯк розвалити путінську Росію: що є і чого не вистачає

Це ритуальне засідання, яке транслювалося по всіх російських телеканалах, повинно було зв'язати кров'ю всіх перших осіб країни. Але це також показало, що Путіну абсолютно набридла його стара гвардія: його презирство до них було очевидним. Здавалося, йому подобалося їхнє скиглення, як, наприклад, коли він публічно ображав Сергія Наришкіна, главу Служби зовнішньої розвідки, який почав бурмотіти і намагався швидко виправитися, погоджуючись з усім, що говорив Путін.

І от ми тут. Ізольована і під санкціями, одна проти всього світу, Росія виглядає так, ніби її переробляють за образом і подобою її президента. І без того дуже тісне внутрішнє коло Путіна буде тільки звужуватися. По мірі того, як число жертв в Україні зростає, президент, схоже, наполягає; він каже, що санкції проти його країни – це "оголошення війни".

Але водночас він, здається, вважає, що повна ізоляція змусить залишити Росію більшу частину найбільш неблагонадійних елементів.

Михайло Зигар, російський письменник і режисер, автор бестселерів "Вся кремлівська рать", "Імперія повинна померти", "Всі вільні", для "Нью-Йорк Таймс"

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред