У відповідь на трампівські спогади про те, як вони колись ладнали, російський президент підлаштувався, своєю чергою, наголосив на "ділових і прагматичних" відносинах, які склалися в нього з Трампом під час його першого приходу до Білого дому, і повів ну просто лобове вербування, зазначивши, що жодної проблеми з Україною й не було б, якби не було в Трампа вкраденої перемоги у 2020 році. Важко навіть уявити, як можна було б більше і відвертіше підмаслити американського президента. Трамп дуже ласий на грубі лестощі. А раптом спрацює?
По мідівській лінії було пущено заяву, що Російська Федерація не зацікавлена в заморожуванні війни, їй потрібні довгострокові домовленості "з усуненням першопричин кризи". А першопричини, як відомо з офіційної позиції РФ, полягають у загрозах національній безпеці Росії, які походять від НАТО і які в концентрованому вигляді проявилися в євроатлантичному курсі України.
Тут немає жодного протиріччя: Москва не хоче говорити про тимчасові рішення, а "солідні домовленості солідних панів" - звісно, хоч завтра, водночас, звісно, "спираючись на реалії сьогодення", а вони такі, що Захід, за всього колосального потенціалу, все ніяк не розгорнеться на повну силу. Ось нехай і не розгортається.
Путіну важливо домогтися кількох речей.
Перше: витягнути Трампа на розмову на рівних. У цьому статусі на Заході ініціатору агресії було давно відмовлено. Його не кликали навіть на зустрічі в колективному форматі, а за рідкісні телефонні дзвінки до Москви Шольцу і Макрону доводилося довго виправдовуватися перед колегами і виборцями. А тут з'являється можливість Володимиру Володимировичу "обкашляти" світові проблеми віч-на-віч з їхнім найголовнішим, усім на зло. Це вже стало б половиною перемоги і майже виходом з образливої ізоляції.
Друге: відірвати Трампа від партнерів, вбити клини між США, європейськими союзниками, тихоокеанськими, Канадою, будь-якими. Використовувати старий хворий мозоль - упевненість Трампа в тому, що всі партнери думають тільки про те, як би об'єгорити дядечка Сема і нажитися за його рахунок. У цьому конкретному випадку: намагаючись змусити США до підвищених витрат на європейську безпеку у зв'язку з нинішньою війною. Розкол західної коаліції - кремлівська мрія.
Третє - продовження другого: якщо вдасться вивести Сполучені Штати з позиції лідера західної антиросійської коаліції на позицію третейського судді російсько-українського конфлікту, коаліції з втратою її домінуючого члена буде завдано нищівного удару, причому навіть без застосування сили. Одна справа - знищення американської техніки на полі бою, інша - просто припинення її поставок, як уже було минулого року з сумними наслідками для фронту.
І четверте: встановлення під час особистого контакту міцного емоційного зв'язку з Трампом, який дасть змогу і далі маніпулювати ним. Очевидно, що молодий і надто зухвалий Зеленський надзвичайно далекий, незрозумілий і подекуди неприємний Трампу, і це неприйняття постійно підігрівається Дональдом Трампом-молодшим, Ілоном Маском і віцепрезидентом Ді Венсом. А ось всерозуміючий м'який Путін - просто бальзам на численні рани, завдані Трампу лібералами всіх мастей. Їм є на що один одному по-старечому поскаржитися. У цей вербувальний підхід, якщо трапиться особиста зустріч, Путін вкладеться що є сили, адже це буквально справа всього його життя, вінець: почати війну із Заходом і виграти за рахунок психологічної контргри.
Заради цих цілей Путін проковтнув образливі моменти, які містилися в ультимативному заклику негайно припинити війну, "а не то...", не став півнати у відповідь, незважаючи на гнівні заклики ображених турбопатріотів. Він ясно побачив свій шанс.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
