Молдова, президентка якої нещодавно заявила про виведення Росією контингенту з Придністров’я, не має армії.
Бо в останні 30 років Молдова практично нічого не робила в плані посилення бойової здатності своїх силових структур і армії. Єдиним варіантом вирішення проблеми Придністров'я могло б бути звернення Молдови до України. Тобто умовно вони могли дати дозвіл на проведення Україною або спільно з Молдовою "спецоперації зі звільнення Придністров'я" , тобто з відновлення конституційного порядку Молдови.
За умови, що Україна при цьому б знищила основні вузли захисту, склад боєприпасів у Ковбасній, а Молдова при цьому взяла би на себе зобов’язання провести поліцейську місію у Придністров’ї. Тоді це б спрацювало, бо було міжнародно визнано і принаймні легітимно.
До того ж, такий розвиток подій був би на руку Україні, тому що тоді ми б отримали обмінний фонд для маріупольських захисників, оскільки цілком ймовірно, що велика частина військовослужбовців здалася б у полон і не чинили би особливого спротиву.
Тож говорити про появу другого фронту у Придністров’ї зарано. Так само, як і у Грузії, де наразі керує проросійська влада. Тим паче, що за останнє десятиліття, після російсько-грузинської війни, Грузія припинила вкладати кошти у розвиток, через що вона стала слабка і мала. Тому для повернення Південної Осетії та Абхазії немає умов і можливостей.
Єдиний варіант забрати свої землі з-під контролю Росії на Кавказі є у Нагорному Карабаху, принаймні у Азербайджану є така спроможність. Тим паче, що активних бойових дій в Україні тоді ніхто не чекав і саме тому він провів воєнну кампанію.
Загалом усі питання повернення територій, які в останні роки знаходилися під управлінням Росії, можуть актуалізуватися лише у випадку розпаду самої Росії. Тобто коли починається розпад держави, починаються процеси розпаду незалежності, або ж, навпаки, утворюється конфедерація, разом із цим може початися і ревізія кордонів. І це зачіпатиме і Карелію, і Калінінград, і Курили, також можуть виникнути питання навколо Казахстану.
читайте такожПлач над майбутньою могилкою Росії, або Чому у війні з РФ українці можуть померти від сміхуАле це можливо тільки за умови, коли станеться втрата централізованого управління Росією. Щоб це скоріше сталося, перше, що потрібно - виникнення сепаратистських рухів, зокрема на Кавказі. Тобто такий процес може початися у разі, якщо місцеві еліти почнуть демонструвати незадоволення розміром субвенцій або ж у разі смерті Путіна і початку боротьби еліт за владу. Наприклад, той самий Кадиров у такому разі може позиціонуватися саме як всеросійський лідер і в нього може з’явитися претензія "на царствование" (хоч, його, зрозуміло, не сприйме у цій ролі більшість росіян). Якщо Кадиров програє боротьбу за владу, то цілком можливо, що він може проголосити про відновлення незалежності Чечні.
Тобто кожен такий сценарій може стати реальним по мірі загострення боротьби за владу. Але як скоро це станеться навряд чи хтось зможе спрогнозувати. Бо, наприклад, може виникнути різкий подразник, який збурить суспільство. А-ля нова Болотна площа. І такий соціальний драйвер може стати приводом для протестів і усе дуже швидко може загорітися. Тим паче, що зараз у Росії спостерігається процес накопичення невдоволення діями влади в середині влади.
Анатолій Октисюк, політичний експерт аналітичного центру DemocracyHouse, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
