Світова історія рухається нерівномірно. Бувають періоди, коли все йде по своїй накатаній колії, все рухається відносно розмірено, але потім різко прискорюється. Мені здається, що зараз ми підійшли саме до такого моменту.
Багато подій, які повинні були відбутися, але були відкладені в довгий ящик, починають відбуватися зараз. Світ колись не знайшов алгоритму взаємодії по закінченню холодної війни, а сьогодні недовойовані війни і невідвечені питання трансформувалися в страшну українську трагедію.
Росія зазнає поразки, а ми знаємо, що поразки в таких війнах смертельні для диктатур. Це історичний досвід. Сама Росія може тому знайти деяку кількість прикладів. Один з них - Кримська війна. Вона не призвела до краху самодержавства, але вона призвела до великих реформ. Інший приклад - Російсько-японська війна, яка призвела до змін у політичному устрої і переходу до конституційної монархії.
У випадку з путінською Росією події можуть розвиватися ще стрімкіше. Після закінчення цієї війни перемогою України і відновленням її територіальної цілісності путінська диктатура, на мій погляд, приречена. У путінського режиму особистої влади були дві сакральні точки - Чечня і Крим.
Чеченська війна з усіма кошмарами, жахами і злочинами дала Путіну той самий політичний капітал, який дозволив йому правити так довго. Через якийсь час наркотик від "перемоги" в Чечні перестав працювати і режим почав шукати нову точку біфуркації. Такою точкою 8 років тому став Крим.
Не будемо грішити проти істини, ця анексія мала дуже велику підтримку в суспільстві. З моєї точки зору, в той момент Путін відчув, що море йому по коліно і морально вирішив, що українське питання він буде закінчувати. Для нього вже не стояло питання, чи варто починати повномасштабну війну. Для нього постало питання, коли це краще зробити, які найбільш сприятливі умови будуть надаватися.
читайте такожПутінський режим вже здох, або Навіщо в Кремлі заговорили про капітуляціюСтавка на цю війну для Путіна теж була сакральною - йому потрібно було додати до Криму ще й остаточне знищення цього "потворного утворення", яке заважало йому ділити сфери впливу. Безумовно, перемога в цій війні дала б Путіну нову легітимність, але в разі поразки він втратить все.
З кожним днем перемога України видається все більш вірогідною. Путінська армія виявилася нездатна домогтися серйозних успіхів на першому етапі війни, коли на її боці була величезна технологічна перевага, а в найближчі тижні Україна може стати однією з найбільш оснащених і модернізованих армій Європи. І враховуючи різницю в моральному дусі і бойовий вишкіл, питання військового розгрому путінської армії мародерів може стати на порядок денний швидше, ніж ми думаємо.
Чи спрацює після цього принцип доміно, який зруйнує імперію, ми не знаємо, але імперія, яка програє війну - це вже не імперія. Диктатор, який зробив ставку на переможну війну і програв її, стане тягарем навіть для свого оточення. Санкції, судячи з усього, будуть не просто зберігатися, а навіть посилюватися.
Якщо вже сьогодні на повному серйозі обговорюється питання повної відмови від російських енергоносіїв і навіть Німеччина змушена рухатися в цьому напрямку, то я не виключаю, що це призведе до хвилювань в Росії набагато серйознішим, ніж 10, 20, 30 тис. осіб, які протестують сьогодні проти війни.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
