Після відставки Разумкова у Верховній Раді, на перший погляд, нічого не зміниться. Її діяльність буде приблизно такою самою з єдиною суттєвою відмінністю, адже тепер Верховна Рада повністю стане департаментом Офісу президента з ухвалення законодавчих рішень. Їх ухвалюватимуть за скороченою процедурою, незважаючи на якісь пропозиції і правки. Відповідно, є ризик, що в Україні знову з'явиться "скажений принтер" законів.
Тобто вони не будуть зважати на регламент, якщо це буде стосуватися якихось важливих для Офісу президента законопроєктів. Окрім закону про олігархів, зараз пріоритет отримають законопроєкти, які посилюватимуть фіскальний тиск на великий, середній і малий бізнес, щоб брати якомога більше податків будь-яким чином. До слова, проти цього навіть усередині Слуги народу є багато незгодних, які свого часу опиралися на Разумкова. Але головне, що у разі, якщо Україну почнуть затискати з двох боків - Європи (за поблажливої відсутності США) та Росії - щодо ухвалення рішень по "Мінську", то нове керівництво Верховної Ради може виявитися до цього більш готовим, ніж за Разумкова.
Але оскільки такий спікер як, наприклад, Стефанчук не користується особливою повагою серед депутатів, йому не завжди вдаватиметься те, що вимагатиме Офіс президента, через що він час від часу опинятиметься у позиції винуватого. Тобто у стратегічному сенсі безпосередньо ті, хто прийде на заміну Разумкову, нічого не виграють, а у практичному матимуть вигоду лише у преференціях у зв'язку зі зміною посади.
Тепер парламент стає нецікавим і не дієвим, бо фактично втрачає функцію противаги виконавчій владі. У самій монобільшості усе тримається на безпосередній відданості та преференціях (у тому числі фінансових). Але оскільки монобільшість до влади привів не Разумков, а Зеленський (хоча колишній спікер також доклав до цього руку), то якщо у президента буде достатній рейтинг, "Слуга народу" зможе переобратися до парламенту, хоч і з меншим відсотком. Відповідно, суттєво у політичному житті СН майже нічого не зміниться.
Якщо Офіс президента буде переконаний, що Слуга народу переобирається у достатній кількості у парламент, то тут шанси Разумкова на створення окремої політичної сили невеликі, бо для того, щоб розгорнути власну політичну силу, потрібен шалений організаційний, фінансовий, медійний ресурс (якого у нього немає). А от якщо Разумков певним чином інтегрується до вже існуючих партій (наприклад, "Удару" Кличка), то він може їх собою підсилити, бо він є професійним політтехнологом і вже став достатньо публічним.
читайте такожВигнання з раю: чим закінчиться відсторонення Разумкова від парламентських справТе саме стосується і президентських виборів - амбіції Разумкова наразі є передчасними, бо він ще не є фігурою, яка може реально конкурувати із Зеленським. Певні шанси у нього можуть з'явитися, якщо Разумков готовий йти до жорсткої опозиції влади і отримати величезні проблеми, які будуть із цим пов'язані - у цьому випадку його у певному сенсі може спіткати доля Гео Лероса. На готовність екс-спікера вказуватимуть його перші кроки - чи буде він мовчати або про що саме говоритиме.
До того ж, цілком можлива ситуація із позбавленням Разумкова мандату. І якщо це станеться, то критика влади від Разумкова може стати предметнішою, адже у нього все добре з пам'яттю.
Олександр Кочетков, політичний аналітик, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
