Якби я був військовим експертом або військовим істориком, Я б завів спеціальну книжечку для запису ходів. Бо на наших очах відбуваються масштабні трансформації, які точно вивчатимуть. Слідкуйте за руками.
З лютого 2014 року (про більш ранній період я взагалі мовчу) і до січня 2022 року Україна отримала від західних партнерів штучні (одиниці/десятки) зразки зброї і техніки. Переважно-піхотного і нелетального. З того, що на слуху – ПТРК Джевелін і контрбатарейний радар ANTPQ.
Було ще різне стрілецьке, катери ще були (без озброєння), софт якийсь був, острівці зв'язку з'являлися. Але в організаційно-технічному плані безальтернативною залишалася радянська спадщина.
Це стосується не тільки калібрів, а й доктрин, організаційно-штатної структури "військових організмів", системи управління і підходів до його автоматизації. І багато чого ще.
Коли в листопаді-грудні 2021 року, реагуючи на "застереження" про майбутній напад, Україна просила зброю для оборони, відповідь була незмінною – ніт.
Тільки після того, як Україна дала зрозуміти, що буде відбиватися навіть поодинці, в середині січня 2022 року прочинилася кватирка, в яку прокидалися ПТРК, гранатомети. А потім культові ПЗРК Стінгер (нагадую: перші 100 стінгерів нам дала Литва з дозволу США).
Тобто, нам продовжували поставляти індивідуальне піхотне озброєння, а при запиті чогось більш серйозного висловлювали всемірне співчуття.
З початком повномасштабного вторгнення і боїв високої інтенсивності на фронті шириною в сотні кілометрів гостро постало питання забезпечення армії озброєнням, військовою технікою (ОВТ) і боєприпасами як окремою позицією.
Про долю арсеналів нагадувати не буду. Що стосується техніки - за кількістю ми серйозно поступаємося Росії, плюс вона стрімко виходить з ладу в ході бойових дій.
Якийсь (нетривалий) час можна вести війну за рахунок підтягування радянських озброєнь з інших країн (що і робилося).
Але в стратегічному плані був тільки один спосіб витримати тривале протистояння з Росією – перейти на ОВТ західних зразків. Що вважалося неможливим навіть після 24.02.
читайте такожРосійська армія програє війну в Україні: чому кремлівська диктатура приреченаУ публічній площині ініціатива про перехід на важкі озброєння натівського зразка була озвучена нашим міністром оборони в середині березня. Цей посил був закріплений на вищому політичному рівні, став на рейки і покотився. Котився приблизно місяць.
Емоційне лідерство на цьому відрізку було у Британії. Зокрема, британський міністр оборони Бен Воллес реально багато зробив, щоб оживити процес надання нам допомоги.
До середини квітня відбувся системний зсув, який був формалізований на зустрічі в Рамштайні 26 квітня. Відкрилися нові можливості.
Вони були пов'язані з активним і масштабним включенням в процес американських партнерів, у яких відбулося коригування позиції щодо цілого ряду питань допомоги (поки далеко не всіх, що нам треба, але рух почався).
Це прискорило і інші країни.
В основі цього зсуву - масовий героїзм нашої армії, який вдалося конвертувати в потрібні рішення в процесі переговорів на різних рівнях (вищому військово-політичному, дипломатичному та ін.).
Зараз на фронті вже півдюжини дивізіонів 155-мм гаубиць, скоро ворог повною мірою відчує роботу 155-мм САУ. Близько 1,5 тис. наших військовослужбовців відучилися, навчаються або направляються до місця навчання для освоєння Західної техніки. Серед іншого, запускається процес навчання на тих типах озброєнь і техніки, які нам поки не передають. Але більшість партнерів вже змирилися з неминучим.
17 травня публічно позначено новий етап. Міністр оборони Резніков, виступаючи в Раді ЄС з міжнародних справ на рівні міністрів оборони, сформулював дві дуже важливі і пов'язані між собою тези.
Перша. Війна переходить у затяжну фазу. Внаслідок чого доцільно підійти до оцінки міжнародних поставок через призму формування "спроможностей" (capabilities) ЗСУ. Грубо кажучи - здатності вирішувати конкретні бойові завдання, а не просто володіти певним набором ОВТ.
Для цього доцільно структурувати поставки ОВТ (які очікуються завдяки ленд-лізу, іншим американським програмам, програмам ЄС, Великобританії, інших країн, комерційним контрактам) на три "кошики": короткострокові, середньострокові і довгострокові.
Підкреслено, що ми вкрай зацікавлені в коротко- і середньострокових рішеннях, щоб максимально швидко очистити захоплені території від російських окупантів.
Друга. Доцільно перейти від оцінки поставок того чи іншого ОВТ в "штуках" ("передали 3 гаубиці і 5 броньовиків") до формування "organic unit'ов" - цілісних "військових організмів", здатних вирішувати певні завдання. І оцінювати всю роботу (направляти ресурси, підганяти таймінг, вчити персонал) саме з поправкою на кінцевий результат у вигляді organic unit.
читайте також"Болючі заходи": навіщо Путін хоче затягнути війнуЯкщо перекладати на людську мову, це означає наступне.
"Військовий організм", наприклад, "батарея" в Україні має певну оргштатну структуру і включає певну кількість знарядь. Якщо з батареї викинути гаубицю 152мм і поставити 155 мм, в принципі вона воювати зможе. Але це буде симпатичний франкенштейн, бо число персоналу Різне, система управління вогнем буде відрізнятися і навіть з точки зору бюрократії обслуговувати такий організм буде завданням із зірочкою.
У категоріях Другої світової війни (стріляємо приблизно в цьому напрямку На приблизно ось таку дистанцію) воно б виглядало стерпно. Але чим вищі технології, тим вище вимоги до розвідки, цілевказівки, прикриття тощо.
В ідеалі батарею / дивізіон повинні обслуговувати радари контрбатарейної боротьби, безпілотники для розвідки і цілевказівки, а також засоби ППО/ПРО. І щоб управління всім цим господарством було автоматизовано. Ну, і всяке по дрібниці. Батарея з усім ось цим і без всього ось цього - дві великі різниці.
Принадність в тому, що систему ППО/ПРО може поставити одна країна, радари інша, безпілотники третя, а самі гаубиці можна поштучно зібрати з декількох країн. Якщо це все скоординувати, то на виході Україна отримає в передбачуваний час той самий "Органік юніт". Що в свою чергу якісно підвищить ефективність використання допомоги.
Якщо підхід буде сприйнятий, це спричинить цілий ряд наслідків. Короткострокові зрозумілі - підвищення ефективності на полі бою.
Але також це вимагатиме зміни оргштатної структури "військових організмів", навчальних програм, логістичних процесів тощо, а оскільки техніку ми отримуємо західну, то на практиці буде забезпечена взаємна сумісність армій на організаційно-технічному рівні.
Моторошно професійний, але самотній український розрахунок американської / німецької / французької / шведської САУ - це одне. А самотній український арт-дивізіон, що оперує всіма зазначеними причиндалами - це зовсім інше з точки зору забезпечення безпеки на кордоні Європи/НАТО з Мордором.
Українська піхота на індивідуальному рівні вже стріляє по наземних і повітряних цілях з усього, що стоїть, що є в Європі і США. Це робить наших піхотинців цінними придбаннями для будь ПВК.
читайте такожТупий і ще тупіший: чому армія Росії повторює самогубні маневри і програє в УкраїніЯкщо / коли буде здійснено перехід на українські Органік юніти натовського зразка з натовськими (або сумісними українськими) ОВТ – це зробить нашу армію (колективно) абсолютною цінністю за будь-якої архітектури безпеки на континенті.
Справа за малим: в якості першого кроку скоординувати бюрократів і політиків з НАТО, ЄС, 40+ країн в трансатлантичному масштабі з окремими вкрапленнями держав Африки, АТР, Близького Сходу і Перської затоки. Ну, і запустити перетворення всередині нашого рідного сектора оборони.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
