"Ситуація не така однозначна": Фесенко - про учасників переговорів з РФ

На тлі дискусій про майбутній формат мирних переговорів щодо війни в Україні знову загострюється питання представництва ключових гравців. У фокусі — різні підходи до того, хто і в якій кількості має брати участь у процесі. Політолог Володимир Фесенко аналізує, чому навіть "логічна" модель одного переговорника на практиці трансформується у командні тандеми. У матеріалі — пояснення цієї тенденції та її політичної логіки. Читайте далі.

1-го червня керівник Офісу Президенту України Кирило Буданов доволі скептично висловився щодо участі Європи в мирних переговорах. Цитую дослівно: "Що стосується участі Європи. Хто ж буде її представляти ? Це не може бути 100 людей. Це так не працює. Це має бути одна окремо взята людина".

Але перед цим було інтерв’ю Президента Зеленського CBS news, в якому Президент України, розмірковуючи про те, хто може представляти Європу на переговорах про мир в Україні, згадав "формат із трьох країн": "Ці три країни – це Велика Британія, Франція та Німеччина. Ці три країни, на мою думку, можуть виступити в ролі переговірників". Правда, в ролі потенційних переговорників Володимир Зеленський згадав також і північні країни, і Туреччину.

В даному випадку зафіксуємо певні розбіжності в позиціях Буданова і Зеленського щодо формату участі Європи в мирних переговорах по російсько-українській війні. Випадково це, чи ні, не знаю, просто відзначаю цей факт.

Друга цікава теза - про одну людину, яка має представляти Європу в переговорах.

А як ця теза працює в реальних переговорах між США, Росією і Україною?

Хто представляє США в переговорах з Росією і Україною? Відповідь знають всі, хто стежить за мирними переговорами – Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Зверніть увагу – не один, а двоє. Колись був один - Стів Віткофф. Але чомусь Трамп посилив його своїм зятем – Кушнером.

Хто представляє в переговорах Росію? Всі згадають про Володимира Мединського. Але треба розуміти дві обставини. По-перше, Мединський є лише символічним і суто пропагандистським представником РФ в мирних переговорах. По-друге, для Кремля реальними і головними переговорами є перемовини з США, а не з Україною. І в цих переговорах з боку Росії ми знов бачимо тандем – Кирилл Дмитрієв і Юрій Ушаков.

А щодо України? Тут ще більш цікава ситуація. Колись з боку України був один головний переговорник – Андрій Єрмак. А от після його відставки в переговорах з США з’явився цілий квартет – Рустем Умєров, Кирило Буданов, Сергій Кислиця, Давид Арахамія. Ці ж люди брали участь в переговорах і в трьохсторонньому форматі (США-Росія-Україна). Офіційним керівником української делегації на мирних переговорах є Рустем Умєров. А от в якості неофіційного лідера переговорного процесу з боку України багато хто сприймає саме Кирила Буданова. Нещодавно багатьох заінтригувало фото про спеціальну зустріч Зеленського з трьома високопосадовцями (Кирило Буданов, Рустем Умєров, Денис Шмигаль), зокрема і про подальші мирні переговори. Шмигаль в мирних переговорах участі не бере. І тому можна зробити висновок, що з боку України Зеленський веде переговори з США і РФ через Умєрова і Буданова. І знов ми бачимо тандем, вже з боку України.

От такий парадокс. Нібито дуже логічна теза, що в переговорах з боку кожної сторони має бути один головний переговорник. А на практиці ми бачимо з усіх трьох сторін переговорні тандеми. Це не тому, що переговорний тандем краще одного головного переговорника. Скоріше це функціональна і тактична доцільність, десь з точки зору внутрішньополітичних обставин (як в Україні), а десь оптимальна комбінація з точки зору тактики і логіки переговорів. В усіх трьох країнах спрацьовує також логіка взаємного контролю в переговорних тандемах.

Коли йдеться про одного представника від Європи на мирних переговорах, то маються на увазі переговори на вищому рівні. Але такі переговори якщо і відбудуться, то не найближчим часом, і, скоріше за все, лише на фінальному етапі мирного процесу. А до того переговорами будуть займатися уповноважені представники. І, як свідчить практика, це може бути не одна людина. До речі, зазначу, що в офіційних перемовинах також беруть участь переговорні делегації країн. Це, звісно, не 100 людей, як каже Буданов, але і не одна-дві людини. Як правило, це від 5-6 осіб до 15. В російській делегації, як правило, було півтора десятка представників.

Так що, з кількістю представників на мирних переговорах ситуація може бути не такою однозначною, як іноді здається. І є у мене певне припущення, що коли Кирило Буданов каже про те, що від Європи на мирних переговорах має бути один представник, він не лише Європу має на увазі.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред