За місяць повномасштабної війни ставлення до України суттєво змінилося. Світ любить сильних і здатних захищатися, тому вже зараз Україні обіцяють великі гроші на відновлення інфраструктури і пишуть для неї план Маршалла. Світ зрозумів, наскільки потужним фактором є Україна на Євразійському континенті, а тому допомагатиме їй і зміцнюватиме її.
Війна України і Росії – це класична біблійна сага про Давида і Голіафа. Мужній опір українського народу переважаючим силам противника, незважаючи на його понти, удари і залякування, викликає повагу і захоплення в усьому світі. Україна бореться, чинить опір і успішно знищує ворога, незважаючи ні на що. Тому їй допомагатимуть.
Разом із тим, в Росії настає період дестабілізації, який не зрозуміло, коли закінчиться і чим. Стає ймовірним розпад Росії на кілька держав, і, швидше за все, він буде супроводжуватися громадянською війною.
Програма мінімум для нас буде полягати в тому, щоб відбити Київ і звільнити всі тимчасово окуповані території, в тому числі Донбас.
А от щодо Криму є питання, тому що він знаходиться під ядерною парасолькою Росії. Якщо Україна здійснить будь-яку операцію з повернення Криму, це навряд чи буде зустрінуто схвально нашими союзниками. Однак, судячи з того, що вже зараз відбувається в Криму (ФСБшники масово продають квартири на півострові), в Росії вже розуміють, що Крим доведеться повертати Україні.
Багато в чому Україна ламає геополітичні розклади, які складалися навколо неї до війни. За мовчазною згодою весь світ був упевнений, що Росія за пару днів захопить Україну, і все на цьому закінчиться. Але вийшло все не так. І тепер головні геополітичні гравці змушені рахуватися з суб'єктністю України, як були змушені рахуватися з суб'єктністю Ізраїлю, коли він тільки з'явився.
Таким чином, Україна стає великим гравцем. Відсіч, яку Україна дала російській армії, довго не забудуть – років 50-100 у світі пам'ятатимуть, що Україна протистояла вселенському злу.
До речі, це буде нашою "м'якою силою". Адже тепер багато хто намагатиметься бути ближчим до сильного бренду – і західні компанії, і цілі країни. Запущений колосальний процес, який поки що ми не дуже бачимо.
Путін розраховував завоювати Україну за три дні, але не зміг за місяць захопити жодного великого міста. Варварські обстріли цивільного населення, які здійснює противник, ніяк не наближають Путіна до реалізації його планів. Вся справа в тому, що українці зрозуміли: це – війна на виживання, в якій або Росія нас, або ми її.
Росія не тільки не досягла жодної мети, але й опинилася під найжорстокішими санкціями. Більше того, зараз стоїть питання про ліквідацію Російської Федерації як держави або, як мінімум, її демілітаризацію – позбавлення ядерної зброї, тому що РФ стала становити загрозу всьому людству.
читайте такожПутін поставив на кін все: який єдиний вихід із війни в Україні
Поки що у Росії залишаються якісь ресурси, щоб гнати на забій "гарматне м'ясо", але це ненадовго. Адже вже зараз в її національних республіках починаються протести проти війни. Приховувати інформацію про гігантські втрати ЗС РФ стає неможливо. Зокрема, Вконтакте вже зафіксовано 19 тисяч оголошень про загибель військовослужбовців. Причому зараз гине російська еліта, зокрема, десантники.
Надалі в Росії неминуче будуть рости антивоєнні настрої. Але не тому що росіяни так люблять Україну, а тому що ніхто не хоче загинути не зрозуміло за що. Стає очевидним, що російська держава бреше своїм обивателям, зокрема, приховує втрати, щоб не виплачувати похоронні гроші.
Якщо говорити про прогнози, то однозначно можна сказати, що ця війна не може тривати роками. Це обумовлено декількома факторами:
- по-перше, всьому світу вигідне закінчення війни, тому що через неї багатьом країнам загрожує голод і дестабілізація, адже Україна і Росія є великими експортерами продовольства (ці процеси торкнуться Китаю, Близького Сходу і т.д.);
- по-друге, Росія дуже поспішає завершити війну, бо розуміє хиткість свого становища. Про це говорить, зокрема, той факт, що саме Москва постійно проявляє ініціативу щодо переговорів.
- по-третє, ЗСУ вже оточили угруповання російських військ в Ірпені, Бучі та Гостомелі, тобто поступово знімається загроза Києву;
- по-четверте, йде мобілізація наших ресурсів, йдуть поставки засобів ППО в Україну, що дозволить нам більш ефективно захищати небо.
Очевидно, що незабаром будуть звільнені Харків, Чернігів, південні регіони країни, а також Маріуполь, який просто знищують російські варвари. Крім того, буде вирішено питання з Донбасом – Луганськ і Донецьк будуть звільнені.
читайте такожВійна в Україні перемелює "непереможну" армію Росії: чому Білорусь не поспішає воювати
Думаю, що протягом місяця буде знята загроза для Києва, Далі – для Харкова та Чернігова.
Якщо Путін залишиться при владі в Росії, швидше за все, війна затягнеться до кінця 2022 року. Якщо він буде ліквідований, все це швидко закінчиться: Росія виведе всі свої війська, вийде на договір про те, скільки вона нам платить грошей за завдані збитки, плюс поверне Крим. Тож до кінця року Україна може відновити повноцінний контроль над усією своєю територією. Тобто наступного року травневі ми зможемо провести вже в Криму.
Таким чином, планам Путіна вирішити питання з Києвом до 7 травня, щоб 9-го провести на Хрещатику парад, не судилося здійснитися. Втім, він уже місяць бере Київ за три дні...
На даний момент знищені головні боєздатні частини Росії, знищується авіація, успішно перехоплюються російські ракети. У РФ немає сил, щоб здійснити черговий божевільний план Путіна: українська армія стає все сильнішою, а російська – все слабшою. Взяти Київ до 7 травня – це мега-фантастика, але фантазувати Путіну ніхто не заборонить, тільки суті це не змінить.
Зібрати додаткові сили Росії для війни в Україні навряд чи вдасться. Ті ж сирійці вже ввічливо сказали "ні". Теоретично Росія може залучити до війни війська Асада, але є безліч "але":
- по-перше, Асаду самому потрібні війська, щоб утримувати владу;
- по-друге, стрімко знижується чисельність тих сил, які можуть сюди відправитися (спочатку говорили, що це буде 40 тисяч чоловік, потім начебто 16 тисяч, потім вже тисяча, але так ніхто їх не бачить);
- по-третє, уявіть, як сирійці будуть воювати в Україні, якщо вони потраплять в зовсім інший, незвичний для них клімат;
- по-четверте, їм тут нема за що воювати. За 1,5 тисячі доларів, які їм обіцяє РФ – це несерйозно: так багатим будеш, але недовго.
Український солдат уже став брендом. І вже ніхто, ніяка армія не хоче зв'язуватися з українським військом, яке наліво і направо кришить "другу армію світу", перемелюючи її в порошок.
читайте такожЧому війна з Україною для Росії в будь-якому випадку закінчиться катастрофою
Тому сирійці та інші дивляться на те, що відбувається, і задаються питанням – а воно нам треба? Така ж ситуація і з Білоруссю.
Теоретично Лукашенко готовий відправити свою армію в Україну воювати на боці РФ, але чи готова до цього білоруська армія – велике питання. Швидше за все, ні. Адже білоруси самі все бачать: їхні госпіталі переповнені пораненими російськими військовослужбовцями, а морги завалені трупами росіян. До того ж, білоруська армія необстріляна, ніколи не воювала і де-факто є радянською. У багатьох білорусів родичі в Україні. Тож мотивів воювати проти українців у них немає. Так, Лукашенко може відправити свої найвірніші частини, але вони прийдуть в Україну, просто щоб загинути. Питання – а як Лукашенко далі збирається утримувати власну владу в країні, позбувшись вірного війська?
Такі настрої сьогодні у всіх диктаторів, яким колись Росія допомагала. Кожен дивиться і розуміє, що вплутатися у війну на боці РФ – це дохлий номер. Якщо раніше існував якийсь флер потужної російської армії, який росіяни створювали останні 50 років, то зараз Україна показала всьому світу, що в Росії не армія, а гівно.
Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
