Сотник пояснив, чому Путін боїться не росіян, а власного найближчого оточення

Поки в Кремлі демонструють образ стабільності, підписаний посеред року указ про розширення штату Федеральної служби охорони засвідчив протилежне. Журналіст Олександр Сотник проаналізував, чому саме зараз Путін терміново нарощує особисту охорону і кого насправді боїться диктатор. На його думку, справа не в страху перед росіянами, а в наростаючому невдоволенні найближчого оточення через удари по території РФ. Публікуємо погляди автора мовою оригіналу.

Путін підписав указ про збільшення штату центрального апарату Федеральної служби охорони до 812 осіб. Причому зробив це посеред року, а не традиційно – у грудні-січні. Про що це свідчить, чому саме зараз Путін взявся нарощувати власну охорону? Кого він боїться – росіян чи свого найближчого оточення?

Росіян Путін зовсім не боїться, йому на них просто начхати. Його логіка проста: "Не жили заможно – нема чого й починати. Подивіться, як жили ваші предки, і беріть з них приклад. Вам нічого доброго не світить. Я цар, і я надовго. 26 років терпіли – потерпите ще 26".

Щоб настільки збільшити особисту охорону, мають бути серйозні причини. 812 осіб – це вже міні-армія. Адже загальна чисельність ФСО становить близько 20 тисяч осіб, які охороняють Кремль, резиденції та інші об'єкти. Позапланове розширення особистої охорони, яка буде тусуватися поруч із ним і охороняти його, свідчить про те, що Володимир Володимирович починає нервувати.

Одна справа – коли ти роздзеркалюєшся. Путін випускав щурячий цирк двійників, щоб звести нанівець сенс можливого замаху. Бо коли перед тобою незрозуміло хто – Путін чи якийсь мужик, дуже схожий на Путіна, виникає питання: а чи варто взагалі ризикувати? Адже в тебе лише один постріл. Раптом потім з'ясується, що це був зовсім не оригінал.

Рекомендуємо:

Чому Путін готує масштабну мобілізацію: Ейдман назвав провал Кремля

У цьому сенсі використання двійників було стратегією для широкого кола, широкого радіусу дії.

А ось зараз, коли навколо Путіна формується міні-армія з 800 "ФСОшників", – це вже зовсім інша справа. Це свідчить про те, що він починає боятися найближчих людей.

Для другого, третього та четвертого ешелонів, як і раніше, працюватимуть двійники. А ось із найближчим оточенням може працювати лише оригінал. І саме тому Путін збільшує особисту охорону. Він чудово розуміє, що далі по Росії летітимуть не лише безпілотники, а й балістична зброя. Причому удари будуть завдаватися по ра**истських вітринах.

Раніше війна приносила найближчому оточенню Путіна гроші, і воно дуже розбагатіло на цій війні. Ця війна перетворилася на бізнес на скотобазі – кривавий, жорсткий, м'ясний бізнес. Заробляли всі – від верхівки до низу: міністерство оборони, підгодовані олігархи та всі інші. І заробляли, слід зауважити, дуже добре.

Однак у війни своя логіка. Удари по РФ посилюватимуться, і найближче оточення Путіна почне не заробляти, а втрачати: НПЗ та інші підприємства потраплятимуть під удари. Бумеранг почне повертатися, і синекура закінчиться. Звісно, невдоволення зростатиме.

В принципі, зараз унікальний етап війни, про який я говорив ще кілька років тому: коли на горизонті замаячить фінал, корона Російської імперії валятиметься на бруківці. Зараз ця корона ще не валяється, але вона начеплена на нікчемну голову чекіста, і ніхто на неї не зазіхає. І це зрозуміло: якщо ти забираєш цю корону, ти отримуєш не тільки владу, а й обтяжливий тягар, який ця влада несе з собою.

А влада в Росії нині – це суцільний тягар. Бо Росія вже не просто токсична, а на неї чекає дуже важке й страшне майбутнє – там повний безперспективняк. Там не буде нічого: ні нафтової галузі, ні державних галузей – усе буде в руїнах. Причому якщо нафтову галузь руйнують ЗСУ, то все інше знищують вони самі. За 26 років там зжерли все, як терміти.

Ба більше, попереду маячить перспектива виплати репарацій. А це повністю зводить нанівець будь-яку перспективу, будь-яке майбутнє. Ці "можемо-повторювачі" весело, з улюлюканням і свистом, злили в путінський сортир не тільки власне життя, а ще й майбутнє своїх дітей та онуків.

Якщо цю токсичність додати до перспективи, яка маячить на горизонті, виникає питання: а хто взагалі захоче взяти на себе всю цю "красу" і всю цю "благодать"?

Саме тому найближче оточення Путіна не зазіхає на нього. Воно не хоче брати на себе весь цей обтяжливий пакет. Тому система зволікає. І систему необхідно підштовхнути дуже рішучими ударами, щоб вона якомога швидше ухвалила рішення і нарешті вирішила кадрове питання.

Цілком очевидно, що з Путіним уже ніхто розмовляти не буде. З ним може розмовляти лише одна людина – Дональд Трамп. Решта цього робити не хочуть: Макрон йому не дзвонить, Стармер – тим більше, Мерц і Стубб – теж. Навіть Ердоган уже не горить бажанням спілкуватися з ним.

Тому Путін – це фігура, яка просто досиджує свій час. Але система дає йому ще один шанс, бо знає: у Путіна залишається одна можливість, про яку ніхто не розповість.

Олександр Сотник, спеціально для Главреда

Читайте також:

• Ейдман: чому відставка Федорова стала для України випробуванням на демократію
• Путін перестав бути партнером Сі Цзіньпіна і перетворився на його васала - Невзлін
• Ротація уряду без економічного плану: Денисенко про головний ризик для України

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред