Зашквар із закупівлями Міноборони (хоч якими літрами, нетто чи брутто рахуй ті яйця) ілюструє, насправді, одну не очевидну фундаментальну помилку чинних топів міністерств і відомств (я не про корупцію як таку, а саме про їх особисту помилку): конкуруючи один з одним, браві хлопці із держкорпорацій, міністерств і відомств, які люто пи…дять (а пи…дять зараз, на жаль, там майже усі), вдалися до такого інструменту внутрішньовидової боротьби, як злив інформації на "заклятих друзів" у медіа та американським спецслужбам. Кожен зливач думає, що розповісти західним партнерам "страшну правду" про колегу із сусіднього кабінету - його особисте ноу-хау, і кожен помиляється. Зараз усе про всіх одночасно зливають усі.
Для українського суспільства це наче й корисно, бо дозволить, рано чи пізно, притягти наших палких топ-патріотів до відповідальності (в теорії), хоч нюанс у тому, що наші західні партнери таким чином вже тримають за яйця усіх наших іконічних персонажів. Більшість з них цього все ще не усвідомлює, вони сміливо будують схеми за участі навіть американських компаній, які працюють з американськими держустановами. Наші генії фінансових операцій уперто ігнорують американське законодавство, яке передбачає, що американський уряд уповноважений розслідувати справи щодо будь-яких осіб, які мають контракти з компаніями, що хоч коли-небудь виконували будь-які операції для американських держустанов (згадайте кейс Фірташа і хабар в Індії).
А проблема в тому, що у всієї цієї історії є можливі неприємні для нас фінали. Наприклад, при зміні влади в США і можливому зміні їх курсу щодо України інструментів, аби дотискати наших керманичів на перемовини з росією, стає більше. Та й в україноскептиків на Капітолійському пагорбі аргументів таким чином більшає.
І це зовсім не диванна конспірологія - зрештою, усе це мені розповіли самі американці
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
