Тотальна війна полягає не у захопленні територій: Кущ - про перспективи миру

Поки війна Росії проти України дедалі більше набуває рис виснаження ресурсів і демографічного потенціалу, у публічному просторі посилюється дискусія про справжню природу сучасних конфліктів. Економіст і аналітик Олексій Кущ у своїй колонці порівнює класичні, національні та тотальні війни, пояснюючи, чому нинішнє протистояння сторони бачать у різних парадигмах. Автор також аналізує роль мобілізації, технологій і людського ресурсу у війні нового типу. Публікуємо ключові думки автора мовою

Війна уподібнювалася стосункам лицаря та дами: залицяння та спокушання (дипломатія) або насильство (війна).

Звідси всі ці реверанси у вигляді оголошення війни, турнірів, поєдинків перед битвою, чіткої регламентації мирних переговорів та укладення угод.

Мета класичної війни — "захопити живого", "захопити ціле/частину цілого".

Ключова відмінність парадигми класичних воєн — це примат раціональних інтересів як під час початку воєн, так і під час їхнього завершення.

У класичних війнах активну участь брали еліти — лицарство, дворянство.

Все змінилося в 19 столітті — у новій парадигмі "національних воєн", коли на зміну монархіям прийшли буржуазні республіки.

Війни стали ареною міщанства та дрібних буржуа.

Національна війна — це культ героїчної смерті, ірраціональний ресентимент і відсутність раціональних індикаторів завершення війни. Це початок витіснення раціоналу з цілепокладання війни.

Буржуазна система спробувала повернути теорію воєн у раціональне русло наприкінці 19 століття і тимчасово досягла успіху в цьому. Але не надовго.

Перша світова війна — це трансформація формату "національних воєн" у нову парадигму "тотальної механістичної війни".

У парадигмі "тотальної" війни війна стає тотальним актом знищення супротивника.

Мета — це захоплення "мертвого, а не живого суперника".

Неволодіння мертвим/знищеним замість володіння частково або повністю цілим/живим.

Тотальна війна полягає не у захопленні територій.

Наприклад, лінія фронту на дату закінчення Першої світової війни проходила по території Франції та Бельгії, а німецькі війська перебували за межами Німеччини.

Тотальна війна полягає у знищенні продуктивного потенціалу супротивника: здатності готувати нових солдатів, виробляти боєприпаси, народжувати дітей тощо.

Три основні індикатори динаміки тотальної війни:

1. Військові втрати у відсотковому відношенні до мобілізаційного потенціалу.

2. Ступінь руйнування промисловості, інфраструктури міст та енергетики.

3. Ступінь руйнування демографічного потенціалу, включаючи фертильний потенціал.

У рамках даної парадигми контроль над територіями — другорядний фактор, що відіграє певну роль, але не основну.

Зрештою, мета тотальної війни: зламати волю суперника — образне "кастрування ворога".

Ружмон, природно, не знав про нинішній формат тотальної кібервійни, коли лінія фронту перетворюється на кіл-зону, а штурмовики — на новий формат "сталкерів кіл-зони", завдання яких полягає у виживанні та позначенні присутності/контролю в певній локації.

Тепер проаналізуємо формат нинішньої російсько-української війни.

З боку України — це національна війна.

Тому й "Героїчний культ смерті", і домінування ірраціонального ресентименту та відсутність раціональних індикаторів завершення війни або раціональності у визначенні цілей. Будь-який компроміс у цій моделі сприймається як зрада.

Для РФ — це формат тотальної війни.

Звідси й повна офіційна невизначеність щодо векторів окупації тих чи інших територій (мета окупації Донбасу, очевидно, є тактичною, а не стратегічною).

Мета такої тотальної війни з боку РФ — нанесення максимальної шкоди мобілізаційному, економічному, інфраструктурному та демографічному потенціалу України.

У рамках даного типу війни РФ, швидше за все, проводитиме або обмежену мобілізацію, або взагалі відмовлятиметься від неї, віддаючи перевагу контрактній схемі поповнення особового складу воюючих армійських підрозділів.

Оскільки адміністративна мобілізація — це насичення зони бойових дій не "сталкерами" — контрактниками, а мобілізованими з більш високим рівнем втрат.

Є така фраза: "опалювати будинок грошима" як алегорія вкрай неефективного використання якогось дефіцитного ресурсу.

У тотальній кібервійні таким дефіцитним ресурсом стають Люди.

Найбільш ефективними стають або технології кібернізації війни, або ефективні контрактні моделі рекрутингу.

Все інше призводить лише до прискореного випалювання ключових параметрів стійкості в ході тотальної війни.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред