Вісімдесят шостий день війни запам'ятався тим, що Герхард Шредер і Матіас Варніг вийшли з Ради директорів "Роснефти". Два цих путінських кореша вже стали просто анекдотом в Німеччині і, в принципі, рятувати свою репутацію їм було вже пізно, але вони вирішили, що все-таки краще звільнитися...
Мабуть попереду замаячили речі більш конкретні, ніж примарна "репутація". Наприклад, кримінальні справи і вже як мінімум-розслідування прокуратури.
До речі, по Варнігу я б припустив, що склад кримінального злочину вже давно є: він в 90-і роки неодноразово оплачував відпустку в дорогих готелях на Лазурному березі у Франції маловідомому чиновнику з Росії (якомусь Путіну В.В.) під час перебування того чи першим заступником мера Санкт-Петербурга, чи то директором ФСБ РФ...
За німецькими законами це повний склад злочину і неважливо, що акт корупції скоївся щодо іноземця і не на території Німеччини. Важливо, що цей акт здійснив громадянин Німеччини, який потім отримував від Путіна В.В. величезні вигоди від контрактів, які той йому влаштовував на посаді Президента РФ.
Цікаво, чи зацікавляться хоч тепер цими фактами правоохоронні органи Німеччини? Досі вся ця давно вже публічна інформація нікого в прокуратурі не цікавила... Чому б це? Гублюся в здогадках...
Я обома руками за, щоб все це осине гніздо путінських друзів у Німеччині, які наживали величезні гроші на дружбі з ним, вже нарешті розворушили. Якщо його хоч трохи зворушений, звідти таке полізе... Політичний ландшафт Німеччини може виявитися сильно розрідженим... Мало хто вціліє...
Особливо мені шкода буде тих німців, які змушені будуть розлучитися з вірою у відсутність корупції в Німеччині. Ви навіть не уявляєте, дорогі мої читачі, як багато в Німеччині таких людей. Це прості і чесні трудівники. Їм буде важко повірити в неохайність начальства, оскільки вони наївні і довірливі.
Відсутність корупції в Німеччині - це в значній мірі правда. Але тільки не у випадку з Путіним і його друзями. Путіну навіть тут вдалося спокусити традиційно чесних німців. А це потрібно мати великий талант, багато грошей і витратити величезну кількість часу.
Але ця його титанічна праця тепер сторицею йому повертається: незважаючи на те, що всі рішення давно прийняті і німецький уряд вже місяць тому заявив про початок поставок важкої зброї Україні, досі поставки так і не розпочаті. Погодьтеся: це блискуча робота. Результат коштував того, щоб стільки часу ним займатися!
Залишається тільки зрозуміти: коли будуть звільнятися канцлер Шольц і міністр оборони Ламбрехт? Втім, судячи з усього, вони не бачать у всьому цьому ніякої проблеми. Ламбрехт бадьоро заявила, що поставки зенітних установок "Гепард" почнуться не раніше липня, як, втім, і всього іншого.... У мене немає слів... Ну, ок. будемо чекати... А що ми можемо ще зробити? Нехай хоч в липні поставить. Запам'ятайте цей термін.
А що там, до речі, Макрон? Не дзвонив знову своєму другові Путіну? Я турбуюся. Мені здається Макрону важко довго тримати паузу... Його знову тягне поговорити в Володимиром... Він такий прикольний, такий крутий, аж дух захоплює, коли з ним розмовляєш...
"Merde" - як говорили французи під Ватерлоо, тобто тоді, коли вони ще були чоловіками...
читайте такожЧому Путін набагато страшніше Гітлера, а росіяни-гірше гітлерівцівОднак чоловіки тепер живуть в Україні. І роблять свою звичайну чоловічу справу: захищають слабких від ворогів. Захищають Україну, захищають Шольца і Ламбрехт, захищають Макрона з мамою, ой, pardon, з дружиною, словом, захищають всю Європу і взагалі - вільний світ.
Давайте вклонимося їм в ноги. І зробимо все, щоб прискорити їм постачання так потрібної їм зброї.
На контрасті з цим, у Києві тривав суд над путінським хлопчиком якого забрили в солдати, а потім змусили вбити мирного українця. Дитина сиділа зовсім згорблена під вагою скоєного ним вбивства, налякана і абсолютно беззахисна. Він все визнав, у всьому розкаявся і був абсолютно розчавлений загрожує йому довічним ув'язненням.
А тим часом інші ошукані путінські солдатики знову наводять переправу в Білогорівці і знову заводять свої частини в Чорнобаївку. І знову повториться неминуче. І нові трупи залишаться лежати в чужій землі... І заридають десь далеко в Сибіру матері, і заржуть радісно чорти в пеклі, і паскудний, обридлий всім дідок з мармизою, що розпливлася, знову буде комусь розповідати про "змусили", "не було іншого виходу", про "нацистів" і "демілітаризацію"...
А російські командири, дихнувши перегаром, знову будуть розводити руками і говорити, що накази потрібно не обговорювати, а виконувати...
І є один тільки спосіб зупинити цей шабаш вбивств: це їх перемогти. Я не бачу жодного іншого способу їх зупинити. А самі вони не зупиняться ніколи: у них "все йде за планом". Втім, якщо плану немає, то все, що не відбувається - все йде по ньому...
Воїни України! Переможіть їх. Зупиніть цю карусель смерті.
Слава Україні!
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
