Уряд вніс до ВРУ законопроєкт, де питання національних меншин та повноцінного захисту української мови змішані. І небезпека урядового законопроєкту полягає у звуженні сфери функціонування української мови як державної та послаблення механізмів її захисту. Проєкт містить зміни до низки законів – не лише до закону про нацменшини, а й про державну мову, медіа, видавничу справу, освітніх законів. За винятком останніх, в решті законів передбачені зміни, які можуть призвести до русифікації, тобто саме до поширення російської мови.
Згідно з нормами Конституції України, російська вважається однією з мов національних меншин. І якщо, наприклад, в законі про медіа передбачається поява певних телеканалів, які вестимуть мовлення лише мовами нацменшин, то вони зможуть мати частку україномовних програм не 80%, як зараз, а лише 30. І хоч у перехідних положеннях законопроєкту сказано, що на російську мову його норми не поширюватимуться впродовж 5 років, то чого чекати потім?!
Це створює небезпечну ілюзію, бо насправді змінюється тіло законів і їхні базові норми, і вже за 5 років ми отримаємо відкриті шлюзи для русифікації телебачення, реклами, передвиборної агітації, видавничої сфери та книгарень. Тобто усього того, де ми створювали захист державної мови упродовж останніх 10 років, для того, щоб могла поширюватися українська мова у всіх сферах суспільного життя.
Головна проблема полягає в тому, що Росія та її друзі в Європі, такі як Орбан та інші окремі люди, які інтегровані в європейські структури, ведуть щодо України політику, по-перше, штучного змішування питань нацменшин і питань захисту державної мови, що є принципово різними речами. А по-друге, поширюють міфи, що в Україні нібито є якісь проблеми з утисками національних меншин. Це не відповідає дійсності – можуть бути певні робочі проблеми, але загалом ситуація з правами нацменшин в Україні точно не гірша, ніж у сусідніх з нами країнах ЄС.
Закон про нацменшини в Україні вже давно діє – його нова редакція була ухвалена у 2022 році. Більше того, після діалогу уряду з європейськими структурами у вересні 2023 року були ухвалені значні зміни до цього закону. Після цього, здавалося б, питання мало бути зняте.
Парламент поставлений у глухий кут, бо ухвалення законопроєкту у такому вигляді створює небезпеки, бо порушує суспільну єдність, підриває довіру до влади (бо українське суспільство цінує і розуміє важливість української мови для національної єдності). Якщо не ухвалювати цей закон, це створить загрозу того, що Угорщина може переконати Єврокомісію у тому, що Україна нібито нікого не слухає.
Тарас Шамайда, громадський діяч, співкоординатор руху добровольців "Простір свободи", експерт з питань мовної політики, спеціально для Главреду
Хто такий Тарас Шамайда
Тарас Анатолійович Шамайда - український громадський діяч, експерт у мовному питанні в Україні, співкоординатор руху "Простір свободи". Журналіст і юрист за освітою, повідомляє Вікіпедія.
У 1990 – 1991 роках – відповідальний секретар з організаційних питань Полтавської обласної організації Народного Руху України.
У 1998 – 2002 роках — депутат Київської міської ради, член постійної комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку.
З 2007 року — співкоординатор руху "Простір свободи". Долучався до розроблення законопроєктів у галузі соціальної та гуманітарної політики, місцевого самоврядування, виборчого законодавства, боротьби з корупцією, декомунізації, протидії російській гібридній агресії.
У 2016 році увійшов до Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України. Брав участь у роботі групи з розроблення закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної", у розробленні й адвокації закону про обов’язкові квоти для українських пісень на радіо, мовних норм законів "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про вищу освіту", доопрацюванні законів "Про медіа", "Про національні меншини (спільноти) України".
З 2021 року став лідером ініціативи "Українська книжкова революція", активний учасник розробки й адвокації законів про підтримку українського книговидання й книгорозповсюдження і про заборону імпорту російських книжок в Україну, ухвалених Верховною Радою у червні 2022 року.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
