Ваші матері теж чекають на синів

У госпіталь, неподалік від лінії фронту, привезли хлопця. Я такого ще не бачив. Хіба що в радянській кінохроніці про звільнення Освенцима.

Крайня ступінь виснаження. Просто живий скелет. Наші відбили ворожу позицію і знайшли його. Боєць ЗСУ, два місяці був у полоні, у підвалі. Не годували. Якби не один російський солдат, який з жалю ділив з ним свій пайок, помер би від голоду.

Від спраги пив антифриз. До виснаження додалося отруєння. Коли в госпіталі, ми обмивали його перед реанімацією, він був у прямому сенсі холодний. Кілька його товаришів, теж захоплених в полон, померли від ран і голоду…

Олексію пощастило. Його звільнили. "Мені дали компотика", - весь час повторював він, посміхаючись.

Рекомендуємо:

У людства знову зʼявилася надія, і її звуть "Україна"

"Компотик" був мрією в двомісячному голоді і холоді підвалу. Збираючи його речі на евакуацію, я побачив документи і фото. 27 років. Симпатичний хлопець з красивою дівчиною. Він просив не публікувати фоток з ним, поки не зателефонує мамі.

Оскільки його відвезли в інший госпіталь, я не знаю, зателефонував він чи ні, тому нічого не публікую. Та й навряд чи такі фото етичні для широкого показу. Це, скоріше, для майбутньої Гааги…

Питання до росіян: навіщо тримати людей в підвалі, без їжі і води, якщо ви ніяк не використовуєте їх? В такому стані вони не приносять користі, ні для роботи, ні для чогось іншого. Але їх можна було обміняти на своїх. Врятувати життя своїм. Адже ваші матері теж чекають синів... В чому сенс? Це якийсь дикий експеримент? Просто груповий садизм? "Розумом росію не зрозуміти...""

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред