НАТО відхилив вимоги Росії до Альянсу не приймати жодних нових членів та вивести натівські сили з територій східних союзників. Про це заявив Генсек Альянсу Єнс Столтенберг після засідання Ради Росія-НАТО в Брюсселі.
Безумовним позитивом є те, що НАТО і колективний Захід зайняли чітку позицію: жодні ультиматуми Росії чи будь-кого не приймаються, тому що вони суперечать основоположним принципам міжнародного права і міжнародного співіснування. Тішить те, що заява Столтенберга пролунала не кулуарно й тихенько в чиємусь спілкуванні, а публічно й голосно, тож усі це почули. Це означає, що позиція колективного Заходу почала змінюватися на краще.
Постає питання про те, що робитиме Росія тепер, коли НАТО відмовився виконувати її ультиматум. Відповідь на це питання пролунала з вуст кількох російських високопосадовців: одним із них був прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, другим – посол РФ у США Анатолій Антонов. По суті, вони сказали, що після внесення в Сенат США резолюції про персональні санкції проти Путіна і його режиму ніхто ні на кого нападати не збирається.
Іншими словами, коли заходить мова про те, що Путіну "прищемлять хвіст", Росія одразу знаходить аргументи про те, що її дії чи слова зрозуміли неправильно, і "прокляті русофоби", що зібралися в Україні й на Заході, обмовляють "святу Русь".
Хай там як, а для внутрішнього російського вжитку програма мінімум виконана: росіянам показали, що Росія – велика держава, і з нею говорять на рівних провідні держави, що Росія сама протистоїть всьому світу, що проти неї і Америка, і НАТО, і Євросоюз, але вона, як фортеця, відбивається від злостивого Заходу, який наступає на неї.
Путін особисто від Байдена, а вся його камарилья – на інших рівнях отримали попередження: якщо Росія ризикне піти на повномасштабну війну проти України, це потягне серйозне наслідки і буде просто неадекватним кроком. У Росії є певна група неадекватів, але решта все ж таки лишається притомними. Зокрема, військовослужбовці зможуть пояснити Путіну, чого коштуватиме така військова операція проти України: скільки буде трупів і крові, не кажучи вже про економіку, яка просто через це зупиниться.
читайте такожОтримання Україною статусу "країни НАТО+": Росія наближається до фіналу
Як російське керівництво пояснюватиме своїм громадянам зміну планів? Для московської пропаганди "змінити платівку" легше, ніж випити склянку води. Російська пропаганда впорається, і з цим не виникне проблем, адже вона не дружить ні з совістю, ні з логікою. Це подадуть як чергову шалену перемогу – скажуть, Захід нас почув і тепер буде з Росією говорити, тож ми можемо скорочувати рівень озброєнь, і жодні ядерні ракети не будуть розміщені на території України, іншими словами, Росія зберегла мир і бореться за все найкраще.
А на Заході, дивлячись на це, просто покрутять пальцем біля скроні. Там ніхто не даватиме Росії жодних розписок. Головне – Москва попереджена про ті катастрофічні наслідки, які матиме її масштабна військова операція проти України.
читайте такожВійськові навчання Росії поблизу українського кордону: до чого готується Москва
Втім, чи варто Україні сприймати заяву Столтенберга як натяк на можливе членство в НАТО? Тут працює відома приказка: поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Україні не можна опускати планку і відмовлятися від своїх амбіцій. У Конституції записано, що Україна прагне повноцінного і повноправного членства в НАТО, а, значить, вона повинна цю ситуацію використовувати на свою користь та розуміти, що багато що залежить від неї самої. Якщо ми не проведемо ті реформи, необхідні для вступу до НАТО, нам не буде кого звинувачувати, крім себе, у тому, що ми досі не в НАТО. Ми свій шлях ще до кінця не пройшли. Чим швидше ми його пройдемо, тим більше у нас буде шансів стати членом НАТО.
Слід зазначити, що в Конгресі США вже зареєстрований законопроект про те, щоб надати Україні статус "країни НАТО+". Але це – лише одна з форм співробітництва з НАТО, яка дозволяє країні, що має такий статус, отримати легший доступ до всіх ресурсів Альянсу, тобто це дозволить Україні отримувати зброю за полегшеною процедурою. Це теж дуже добре і важливо, але цей статус не є ані заміною ПДЧ, ані формалізацією нашого членства в НАТО. Це – один із елементів наближення до Альянсу.
Володимир Огризко, керівник Центру дослідження Росії, дипломат, колишній міністр закордонних справ України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
