Віталій Портников: Трамп сказав Кремлю важливе "ні" щодо Донбасу

Поки Вашингтон намагається втримати баланс між підтримкою України, конфліктом на Близькому Сході та переговорами з Китаєм, питання російсько-української війни залишається ключовим для світової безпеки. Віталій Портников аналізує, чому відмова Дональда Трампа підтримати вимоги Кремля щодо Донбасу стала важливим сигналом для Києва та що це говорить про справжні наміри Володимира Путіна. Журналіст і політичний оглядач пояснює, як Москва використовує затягування війни у власних інтересах. Публікуємо погляди автора мовою оригіналу.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп негативно відреагував на запитання щодо того, чи поділяє він бачення російського президента Путіна щодо необхідності виведення українських військ з тієї частини території Донецької області, яка досі залишається під контролем легітимного українського керівництва. Я нагадаю, що цю умову як умову повернення Російської Федерації за стіл перемовин з Україною та Сполученими Штатами останніми тижнями висувають провідні російські чиновники. Про це неодноразово говорив і російський президент Путін, який підкреслював, що війна може призупинитися, якщо українські війська залишать ту частину території Донеччини, яка сьогодні контролюється Києвом.

Відповідаючи на інше питання щодо можливості приїзду до Росії, Дональд Трамп підкреслив, що він буде докладати до цього усіх зусиль, але пов’язав свою ймовірну, а може точніше сказати — неймовірну подорож якраз із закінченням російсько-української війни. До речі, це питання Трампу задавали якраз у момент, коли він відбув до Китайської Народної Республіки. Саме сьогодні почнеться цей його важливий візит. І задавав це питання не американський, а російський журналіст з офіційної російської пропагандистської державної агенції ТАСС.

Таким чином, у Кремлі ще раз переконалися, що Трамп продовжує пов’язувати покращення американсько-російських взаємин і навіть свою поїздку до Москви саме із завершенням російсько-української війни. Із завершенням, до якого у Путіна немає жодного апетиту. Таким чином, варто задатися питанням: якою буде реакція російського президента на ці слова американського?

Мені здається, тут потрібно зрозуміти достатньо просту річ. Путін може і не сподіватися на те, що Дональд Трамп поділяє його бачення завершення чи навіть призупинення російсько-української війни. І він може не очікувати приїзду американського президента до російської столиці. До сьогоднішнього дня, і можна сказати з першого дня, коли Дональд Трамп знову з’явився в Овальному кабінеті, у Путіна була абсолютно зрозуміла і чітка тактика — затягувати час, щоб таким чином запобігати новим американським санкціям проти Російської Федерації і зменшувати можливості американської військової допомоги Україні.

Зараз Путін може вважати, що знаходиться в непоганій ситуації по всіх цих пунктах взаємодії з американською адміністрацією. Нові санкції, принаймні енергетичні, навряд чи можливі в умовах цієї гострої енергетичної та економічної кризи, яка зараз посилюється у світі на тлі війни Сполучених Штатів із Іраном. І якогось реального виходу для Дональда Трампа з цієї війни не те, що не очікується — його практично неможливо знайти в тих політичних умовах, які склалися в результаті цієї війни.

Є певне сподівання, що Трамп буде шукати вихід разом із головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіном. Але це тільки в тій ситуації, якщо китайський очільник зацікавлений у тому, щоб знайти цей вихід разом із американським президентом, а не сподіватися, що подальший розвиток ситуації ще більше послабить Сполучені Штати Америки і посилить геополітичні позиції самого Китаю.

Щодо військової допомоги Україні, Путін може сподіватися на те, що дефіцит зброї, який зараз спостерігається у самих Сполучених Штатів, також не буде давати можливості Вашингтону виконувати навіть свої зобов’язання за програмою PFP (ПУРТ), яка передбачає закупівлю американської зброї європейськими союзниками. Вже зараз говорять про значні затримки у постачанні зброї Сполученими Штатами, навіть коли мова йде про запити європейських держав для своєї власної безпеки. І поза сумнівом, та зброя, яка могла б потрапити в Україну, зокрема компоненти протиповітряної оборони, також перетворюється на заручника у війні, яку Сполучені Штати ведуть з Іраном і яка, хочу вам нагадати, не зупинена, а призупинена.

І сам факт очікування нового розвитку подій може стримувати американську готовність шукати нові можливості для військової допомоги Україні. А між тим Росія буде продовжувати свої наступальні дії на російсько-українському фронті, бомбардувати сусідню країну і сподіватися, що нова зима дасть Кремлю можливість виставляти нові умови.

Але разом із цим, відповідь американського президента є позитивною для української сторони. Вона принаймні демонструє, що Сполучені Штати не збираються солідаризуватися з путінським режимом у його умовах тиску на Україну. Що тандему Трамп–Путін, головною метою якого є закінчення російсько-української війни за будь-яких умов, навіть відверто несприятливих для українців, не існує.

Україна в цій ситуації може продовжувати свої дії з послаблення енергетичного і військово-промислового комплексу Російської Федерації. І ці дії не будуть зустрічати негативної реакції з боку Сполучених Штатів. "Ні" Трампа щодо Донбасу в принципі говорить про те, що і Україна у своїй переговорній тактиці може враховувати цю позицію американського президента і не шукати шляхів домовленості з російським керівництвом на умовах, які є явно несприятливими для продовження пошуку шляхів закінчення російсько-української війни. І, що також є важливим, не сприймаються українським суспільством.

Тим більш, що всі ми прекрасно розуміємо: контроль Москви над українським Донбасом — це тільки один з етапів російсько-української війни. У цій війні метою для Путіна та його найближчого оточення є встановлення контролю над всією Україною і знищення української державності. Недивно, що якраз у той день, коли Дональд Трамп відповів на це питання і відправився до Пекіна, у виданні Financial Times з’явився текст, що нагадує: якщо Путіну вдасться завоювати всю Донеччину, він буде переходити до нових етапів російсько-української війни.

І його метою досі залишається встановлення контролю над найважливішими українськими містами: українською столицею Києвом та головним портом Одесою. І повірте мені, що такі бажання російського президента також не віддзеркалюють його повного бачення того, що він хотів би зробити з українською державністю. А ми це з вами прекрасно знаємо. Путін хотів би, щоб цієї державності не було, а колишня територія України перетворилася на низку суб’єктів його терористичної федерації.

І ось саме тому будь-яку нову поступку Путін завжди буде сприймати як шлях до виконання цієї агресивної мети.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред