Як політика упередженості формує економічну депресивність республіканських районів.
Bloomberg випустив величезний розбір про імміграцію і політику. Ключова тенденція, яку виявили автори наступна: мігранти поселяються в процвітаючих демократичних округах, а не в республіканських, яким вони більше потрібні як робоча сил. Чим відтворюють замкнене коло: демократичні округи стають ще багатшими, а республіканські біднішають.
Близько 72% нових мігрантів оселилися в так званих "синіх" округах, які підтримали Байдена на виборах 2020, тоді як "червоні" округи, що підтримали Трампа, отримали значно менше нових жителів. Цей тренд особливо помітний у штатах, що коливаються на виборах (свінг-штати), таких як Пенсильванія та Джорджія.
Округи, які найбільше потребують робітників через економічний спад і відтік населення, часто проти міграції, тоді як успішні регіони продовжують приймати більше мігрантів, що ще більше підкріплює їхнє економічне зростання.
Мігранти зазвичай оселяються в регіонах, де економіка розвивається, що сприяє покращенню місцевих трудових ресурсів. Наприклад, у Джорджії та Пенсильванії мігранти допомагають заповнити дефіцит робочої сили, що створює парадокс: регіони, які найбільше потребують працівників, часто відкидають імміграцію через політичні переконання.
До речі, от цей парадокс - коли найбільш кризові в плані демографії регіони є найбільшими опонентами імміграції, хоча для розвитку економіки їм потрібні люди - спостерігається і у Німеччині, де східні землі більш нетерпимі до імміграції. І це не тому, що східні німці чи республіканці з бідних округів якісь вроджені ксенофоби.
Це така собі петля залежності: твої економічні умови погіршуються (або є відносно гіршими) - ти стаєш вразливим для ресентименту чи пошуку винних - знаходиш (сам чи за допомоги пропаганди) винних у вигляді іммігрантів чи інших винних - політики підштовхуть тебе до голосування за популістичну праву політику - їх політика народжує неефективні рішення. І так по колу.
Імміграція є одним із центральних питань у передвиборчій кампанії 2024 року. Дональд Трамп використовує риторику, яка демонізує мігрантів, зосереджуючи увагу на проблемах безпеки, тоді як Камала Гарріс і демократи захищають менш жорсткий підхід до імміграції. При цьому у демократичних округах з найбільшим притоком мігрантів підтримка демократів не спадає. Проте гра на фобіях все ж може допомогти Трампу мобілізувати свій електорат в деяких найбільш депресивних районах. Тому як фактор міграції зрештою зіграє до кінця не зрозуміло.
Хто такий Юрій Богданов
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
