Одна з великих помилок, яку роблять в Росії, - переоцінка значущості історично складного, складового характеру України, з якого робляться висновки про українську розсипчастість і потенційний сепаратизм українських складових частин.
По-перше, це проекція власної травми на інших. Росія (в особі СРСР) розсипалася за лічені роки, якщо не місяці, а ці чим краще? Ця травма переноситься не тільки на Україну. У Росії весь час говорять про різні сепаратизми — техаський, баварський, шотландський, каталонський (хвалять-лають залежно від), згадують Бельгію і Квебек. Тільки про тибетський забувають від гріха подалі.
А друга, більш типова помилка - змішання минулого і сьогодення. Минуле змінюється на сьогодення дуже швидко, і історичні аналогії перестають працювати. Причому аналогії не з давньої Візантії чи Волині з Поліссям, а безпосередньо примикають до нашого часу.
Тридцять років тому Росія (в особі СРСР) буквально розсипалася на частини, і процес, здавалося, повинен був піти далі. Але всього півтора десятиліття потому, в середині 2000-х, очікувати того ж самого було б необачно. Робити висновки за аналогією з початком дев'яностих про таку ж крихкості сучасної Росії теж не вийде.
Рівно те ж саме відноситься до України. Міркувати про її незвичайну крихкість тому що вона історично багатоскладова і дво- або багатомовна — це таке ж механічне проектування загальнодоступної ерудиції на погано досліджену сучасність. Буває багатоскладова і не тендітна, а буває навпаки.
читайте такожРозплата Росії буде страшною: війна увірветься в кожен російський будинок і сім'юДивитися треба на те, що зараз. І розуміти, що це "зараз" не перейде без змін в "потім" (тож і нинішня міцність багатоскладової Росії в цьому відношенні теж не відлита в граніті), але і ніяк не є автоматичним продовженням якогось минулого, нехай самого недавнього, яке ми так хвацько вміємо притягувати, коли потрібно, на повідку виборчого знання.
Олександр Баунов, журналіст
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
