
Поки увага світу зосереджена на війні в Україні та глобальному протистоянні великих держав, у Центрально-Східній Європі розгортається не менш важлива політична боротьба за вплив. Політичний експерт Вадим Денисенко аналізує, як вибори в Угорщині та складна гра навколо Білорусі можуть змінити баланс сил у регіоні та вплинути на позиції Росії. На його думку, найближчі тижні стануть вирішальними для майбутнього геополітичної конфігурації. Докладніше про ризики — у колонці автора.
Москва відкрила другий фронт. В Будапешті та Мінську.
Орбан готується до того, що він не визнає поразку, а Москва думає, як не пустити Лукашенка в Вашингтон. Наступний місяць покаже чи збереже Росія свій вплив в Центрально-Східній Європі в наступні 5-7 років. І тут ключовими подіями стануть вибори в Угорщині та стрімка гра США з Лукашенком
відео дня
1. Протягом останнього року Росія програла вибори в Румунії та Молдові і не змогла розширити свій ареал впливу в цьому регіоні. Це був болючий удар по Москві, особливо, зважаючи на те, що і та, і там, в Кремлі вважали, що зможуть отримати перемогу. Більше того, попри перманентні коаліційні кризи в Румунії, поки говорити про розвал коаліції не доводиться. Зараз перед росіянами стоять два глобальні виклики: зберегти Орбана і не допустити реального економічного входження США в Білорусь. Поразка в цих двох країнах означатиме, що конструкція, яку будувала Росія стільки років почне валитися. Перемога - дасть значно вагоміші козирі в переговорах, як із ЄС, так і з США. в тому числі і по Україні.
2. Гра США "калійні добрива в обмін на захист", напружує Росію і лякає Лукашенка. Те, що спочатку виглядало, як невинна гра, зараз передбачає реальні дії (поїздка в Вашингтон передбачатиме угоду по входженню американських компаній в калійний бізнес Білорусі. На цьому етапі ми маємо наступні вводні:
- Москва не пустила Лукашенка на саміт миру в Вашингтон і Лукашенко змушений був погодитися. Зараз, Вашингтон активно готує персональний візит Лукашенка і відмовити американцям напряму дуже складно;
- Поїздка Лукашенка в Пхеньян - це асиметрична сароба відтягнути цю поїздку (ну не можна запрошувати Лукашенка відразу після поїздки до Кіма. Зараз, цікаво буде послідкувати, чи в наступні дні не буде запущено івічнкорецську балістику в сторону Японії;
- Деякі ЗМІ та блогери починають писати абсолютну конспірологію про посередницьку роль Луки в переговорах по Україні чи навіть США-Росія- Китай. Лукашенко для Трампа ніхто і звати його ніяк. Він лідер маленької країни де потрібно взяти контроль над однією галуззю. І Лукашенко, схоже боїться так, як ніколи в житті не боявся.
Поки, вірогідність розвороту Мінська в сторону Атлантики виглядає малоймовірною. Росія ( та й сам Лукашенко) будуть пробувати тягнути час і створювати негативний фон в США для того, щоб не допустити візиту. І це головна їхня тактика. Якщо це не вдасться, Лукашенко спробує тягнути рішення із головним питанням - калієм. А росіяни завжди можуть оголосити про розміщення чергового Орєшніка.
3. Цього тижня в Угорщині вийшло опитування, де Орбан несподівано випереджає Мадяра на 6%. Це можна розглядати, як початок соціологічної війни, яка має формувати думку, що не все так однозначно. Окремо слід зазначити, що цілий ряд лідерів різних країн (від Трампа до Навроцького) в тій чи іншій формі підтримав Орбана і формується думка, що Мадяр програє все на міжнародному полі. В цілому ж, з великою долею імовірності, дві сторони оголосять перемогу і Орбан готується до того, що він не визнає поразку. Результат виборів буде залежати від двох речей: фактору вулиці і фактору "зрадників" в обох командах. Але Орбан не збирається просто так віддавати владу.
4. Для Росії обидві ці битви (за Білорусь та Орбана) є екзистенційними. Поразка в обох ставить хрест в на амбіціях "мʼякою силою" та підкупом отримати повний контроль над центрально-східнлю Європоюв відносно короткій перспективі. Поразка в обох випадках перетворює Росію із сильної в слабку регіональну державу з усіма відповідними наслідками.
Про персону: Вадим Денисенко
Денисенко Вадим Ігорович (нар. 7 квітня 1974, Київ) – журналіст, керівник аналітичного центру Ділова Столиця, народний депутат України VIII скликання. У 1997 закінчив Київський університет імені Т.Шевченка, спеціалізація "Українська мова і література", в 1998 – факультет гуманітарних наук Києво-Могилянської академії.
Доктор історичних наук (дисертація про створення авторитарного режиму Віктора Януковича, співзасновник Еспресо TV, співавтор книги про наріжні закони функціонування політики "політики не брешуть"), пише Вікіпедія.
Виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2020-2023).
З вересня 2023 і дотепер – радник керівника Української добровольчої армії (УДА) Дмитра Яроша з інформаційних питань.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
