Якщо ми говоримо про цю кризу загалом, то маємо чітко для себе усвідомити, що тут набагато більше політики, емоцій, передвиборчого фльору, ніж нам би хотілося. З іншого боку треба розуміти, що українська комунікація цього питання не була ідеальною – у нас теж було багато емоційних заяв і багато інших інструментів публічного впливу, які, можливо, треба було притримати. Що я вважаю абсолютно правильним враховуючи, що і Україна, і Польща є членами Світової організації торгівлі (СОТ), то це вирішувати цю суперечку виключно у порядку подання позову до СОТ. До чого Україна і звернулася, тому що іншого варіанту вирішення цієї суперечки у цивілізований спосіб у нас наразі немає.
Позиція польської партії влади продиктована виключно передвиборчими інтересами. У них зараз є кілька великих проблем всередині, які вони намагаються забити цією риторикою. Тиждень тому польська прокуратура відреагувала на розслідування німецьких журналістів, що польський МЗС за 10 років видав 200 тисяч фальшивих віз для працевлаштування в Європі. Він видав їх переважно в країнах Близького Сходу та Східної Азії, і видавав за гроші. Тобто люди отримували ці візи, приїжджали до Європи і влаштовувалися за польськими документами в інших країнах. У результаті зараз у польському МЗС гучний скандал. Відповідний держсекретар (зараз українці впізнають цей сюжет) зліг у лікарню з важкою хворобою, йому дуже погано, і там ведеться розслідування. Також є скандал з Німеччиною, тому що Польща, а точніше партія влади вимагає від німців більше трильйона доларів репарацій за Другу світову, які Німеччина вже двічі сплатила, в тому числі частково територіями.
До того ж, там постійна війна проти судової реформи, яку "Право і справедливість" (ПіС) ініціювали і проти якої виступає і опозиція, і ЄС. Тобто там є ціла низка проблем, які на період виборів краще забити якимось гучним скандалом. І ми бачимо, власне, дії Моравецького і партії влади з метою максимально відволікти увагу від себе. Тобто вони намагаються здобути максимально радикальну риторику, щоб відібрати голоси і у правої, радикальної опозиції, з якою вони не дуже хочуть створювати коаліцію, і зменшити підтримку "Громадянської платформи" як їхнього головного конкурента.
90 відсотків цієї історії – це внутрішня польська політична драма і боротьба за владу, тому що вперше за 8 років ПіС реально можуть її втратити.
У них було кілька прем'єрів, але з 2015 року вони фактично одноосібно керують Польщею. Виглядає усе це огидно, дуже сумно і недоречно, враховуючи, що і Польщі, і Україні загрожує один ворог, і поляки як ніхто мають це розуміти. Звісно, і українська емоційна реакція теж могла б бути більш модерованою, але в цілому ось така ситуація.
Хто такий Юрій Богданов
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.
Юрій Богданов, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
