Уже скоро українці сприйматимуть економічну кризу, як урок, який змушує працювати над помилками, а не чекати месію. І тут ми не виняток. Ще в минулому столітті, наприклад, саме доленосним уроком стала для США Велика депресія в частині здійснення найглибших соціально-економічних змін.
Останнім часом світ знову переживає глибоку і масштабну кризу, а як стверджував економічний пророк Карл Маркс, інтереси капіталу і всього суспільства неймовірно, мало не полярно далекі, ця суперечність і породжує диспропорції.
До речі, на самому початку кризи 2007-2008 років на Заході було зафіксовано незвичайне явище – в рейтинг книжкових продажів стрімко увірвався марксівський «Капітал» (наукова праця в рази краще розкуповувалася в країнах Євросоюзу і в США, ніж скандальні мемуари всесвітньо відомих політиків і зірок шоу-бізнесу). І сьогодні "Капітал" К.Маркса в країнах Заходу лідер з продажу книг.
Отже, за Марксом зниження зарплат веде до кризи самого капіталу, адже на отримані гроші працівник здатний купити все менше товарів. Від цього товари накопичуються на складах, а для капіталу вичерпується струмочок прибутку і настає момент, коли через недоотримання прибутку капіталіст змушений тимчасово або назовсім зупиняти виробництво. Виходить, що капітал, знижуючи зарплати, кусає сам себе за хвіст. Все це К.Маркс довів ще півтора століття тому.
А що в Україні зараз? Як і раніше українська влада прагне привернути до себе іноземний капітал, знижуючи вартість робочої сили, або не даючи рости заробітній платі. Це досі у нас основний спосіб залучення інвестицій, тобто чим більше вдасться знизити життєвий рівень населення - тим, начебто, привабливішими вони стають для капіталу.
Згадайте, як у Нью-Йорку експрезидент П. Порошенко закликав американських інвесторів, хвалячись дуже низькою зарплатою в Україні.
Читати такожЧому не варто радіти зростанню зарплати до 500 доларівАле це обман, і тому таким країнам, як Україна, доводиться розплачуватися найжорстокішими соціально-економічними кризами. Звичайно, можна за допомогою кредитного ралі на кілька років відсунути кризову прірву, але потім вона стане набагато глибшою.
Це ми вже добре зрозуміли за довгі роки співпраці з МВФ. Своєю чергою відомий економіст і історик Роберт Пол Бреннер з США підготував цікаву таблицю, де в одній колонці показав зниження соціальних витрат, а в іншій – зростання заборгованості американських сімей. І вийшла наступна залежність: наскільки держава знижувала соціальні витрати - рівно настільки збільшувалася заборгованість сімей.
Виходило, що американська сім'я брала в борг майже стільки ж, скільки раніше вона отримувала від держави. Але різниця між соціальною допомогою і комерційним кредитом в тому, що кредитні гроші обов'язково доведеться віддавати назад кредитору. Але тепер в період коронакризи американська влада врахувала цю обставину й, особливо, в минулому 2020 році значно збільшила для своїх громадян державну підтримку.
Читати такожУ людей дуже швидко закінчуються грошіНа жаль, цього не робили в Україні. Ба більше, ще гірше, коли у нас комерційні кредити і дуже дорогі позики на ринку ОВДП стають своєрідною фінансовою пірамідою або системою доміно. Ось чому в цей час криза в Україні – це пів біди, головна біда – це вихід з цієї масштабної кризи.
Наостанок ще раз нагадаю про марксову відкриту діалектику - дно кожної наступної кризи вище за позначку дна кризи попередньої. Таким чином, навіть у кризових провалах суспільство (і українці не виняток) поступово підійматиметься, і неминуче - рухатиметься вперед. І ми так само як американці та європейці, почнемо сприймати кризу, як урок, який змушує суспільство працювати над помилками, а не жити в очікуванні рятівного месії.