Ситуація на фронті остаточно набула позиційного характеру.
Вкрай напружені бої на сході України з тактичним просуванням росіян мають симетричну картину з просуванням наших військ на півдні. Очікуване захоплення агресором агломерації Сєвєродонецьк-Лисичанськ компенсується видавлюванням агресора з острова Зміїний. Обстріл росіянами Харкова, Миколаєва, Одеси супроводжується «хлопками» в Бєлгороді і Курську. І так далі.
Що принципово важливо.
І ми, і вони поки що не воюємо на повну, як це не парадоксально. Мова йде не про фронт, де повна напруга сил, а про країни в цілому.
Росіяни через внутрішньополітичні причини не ризикують проводити мобілізацію в РФ, що дозволило б тупо завалювати нас «гарматним м'ясом», а обмежуються лише «ДНР» і «ЛНР». Україна досі навіть не спробувала перевести країну на військові рейки.
А ситуація така, що час уже настав. І хто раніше перейде на дійсно і повноцінно воєнний стан, той і здобуде остаточну перемогу.
Так, без допомоги союзників ми вже були б близькі до краху, як мінімум, через те, що через три місяці боїв у нас почали закінчуватися боєприпаси. Але союзники війни замість нас не виграють.
Читати такожБілгородський "хлопок": хто обстрілює ракетами російське місто - дві версії
Практична ілюстрація. Головна ударна сила зараз на фронті – це артилерія всіх видів. Але без вказівки цілей артилерія сліпа. Основний ворожий безпілотник "Орлан" – не надто досконалий, але завдання щодо визначення координат цілі вирішує. І "Орланів" багато.
Нам давно пора розробити конструкторські креслення і технологічну карту складання свого масового, простого у виготовленні безпілотника. Який міг би здійснювати розвідувальні функції, а також боротися з ворожими безпілотниками шляхом самопідриву при зближенні, накиданням мережі або іншим способом. Найскладніші частини такого безпілотника – двигун і систему управління – треба централізовано закуповувати за кордоном. А от збирати такі антібеспілотники – в Україні: масово, на невеликих виробництвах і в майстернях.
Читати такожРосія біситься: як Україна стає недосяжною для Кремля
Якщо якийсь ХАМАС може, то невже ми – ні?! Таких безпілотників мають бути десятки тисяч, від них небо має бути чорним над агресором, жоден російський солдат чхнути не повинен без того, щоб це не зафіксували на нашу камеру. І тоді перевага росіян у вогневій потужності буде зведена нанівець.
І це тільки один приклад того, що нам давно час робити. Список першочергових справ можна продовжити. Але починається все з розуміння військово-політичним керівництвом України важливості і негайності вирішення подібних завдань.
Олександр Кочетков, політичний аналітик