Колективний Захід уже визначився зі своєю позицію відносно України на майбутнє: він буде її підтримувати. По суті, «ініціатором» цієї підтримки став Путін: він надто відверто застосовував свої піратські та бандитські методи щодо України, що викликало відповідну реакцію західного світу. Тому Захід Україну не «спише» і не «розміняє» у 2022 році і далі – він за Україну стоятиме.
Інше питання – в який спосіб. Основним із них буде "глибока стурбованість" і попередження Росії про можливе запровадження дуже болісних санкцій. А, як ми могли вже переконатися, такі заходи не є особливо ефективними: так, вони є певною мірою стримуючим чинником, але не є гарантією того, що Росія не вдасться до ескалації або наступу на Україну.
Одна з причин недостатньої підтримки Заходом України полягає у тому, що наша країна втратила суб'єктність. Тобто західні країни боротимуться за Україну як за певний геополітичний майданчик, який не можна віддавати Росії, бо це ще більше розпалить її апетити, і вона посуне далі. Як свого часу казав покійний президент Польщі Качинський: якщо Росію пустили в Грузію, можна було не сумніватися, що вона попреться в Україну, і, якщо її не зупинити там, вона попреться в три балтійські країни, потім гарантовано посуне в Польщу, а де Росія надумає зупинитися – взагалі не відомо.
І тільки зараз Захід нарешті це зрозумів. Саме тому за Україну боротимуться як за геополітичний майданчик, який не повинна зайняти Росія, тому що з цього плацдарму вона точно рушить далі.
Але власне позиції та інтереси України особливого значення ні для кого не мають.
Сполучені Штати Америки є автором концепції про те, що Україну потрібно відстоювати, але всі процеси треба ввести без неї. Особливо цей підхід проявився в останні тижні 2021 року.
У 2015 році саме США започаткували підхід «про Україну без України говорити не можна», і сьогодні вони не можуть обійти це правило. Саме тому після переговорів із Путіним Байдену все одно доведеться телефонувати Зеленському, але чимдалі, тим більш формально це відбувається.
Також США готові надавати Україні певну підтримку зброєю. 2022 року, незалежно від того, чи здійснить Росія наступ чи ні, наша військова співпраця зі Сполученими Штатами продовжиться, і вони нададуть нам озброєння.
При цьому Вашингтон шукатиме такі шляхи контактів з Україною, щоб лише формально мати справу з вищим керівництвом, а спілкуватися напряму з армією.
Читайте такожЗагроза "великої війни": чи піде Росія в наступ на Україну в 2022 році
Сьогодні Великобританія фактично є головним формалізованим партнером України. Оскільки США з суто особистих причин не надто хочуть мати з Україною особливі контакти, це спілкування значною мірою підхопила Великобританія. Це – єдина країна в Європі, з якою Зеленський примудрився не посваритися та нічим на образив британців.
Але все одно головну роль у нашій долі відіграватимуть США, а не Великобританія. Втім, Великобританія для України – це певний аеродром, який реально нам потрібний, бо йдеться про сильну і впливову країну.
Оскільки у Франції у 2022 році відбудуться президентські вибори, їй точно буде не до проблем України. Французи будуть лише озвучувати певні заяви щодо України, але втручатися в процес і особливо займатися нею вони не будуть. Підтримуючи контакти з Німеччиною, французи повторюватимуть окремі тези, не більше.
Таким чином, Франція виходить із суб'єктного кола ухвалення рішень по Україні, бо їй буде не до того.
У відносинах Німеччини з Україною спрацьовуватиме суто індивідуальний фактор. Зеленський примудрився кілька разів дуже жорстко образити Меркель, а, крім того, під час останнього візиту до Німеччини українська влада зробила все можливе, щоб не отримати контакту на майбутнє з основними партіями нової коаліції. Так, наприклад, Зеленський у Берліні відмовився зустрітися з лідеркою «зелених», яка сьогодні є міністром закордонних справ Німеччини. Крім того, він не шукав зустрічі і не постарався налагодити зв’язок із соціал-демократами.
От і маємо відповідний результат: німці особливо не збираються підтримувати Україну. Німеччина ніколи не постачала Україні зброю, але завжди тихо підтримувала і пропагувала певні методи в рамках НАТО, зрештою, частина тої допомоги, що досі надходила до нас через Литву, була німецькою зброєю.
Читайте такожРосійсько-українська безнадія: чому Київ і Москва не домовляться в 2022 році
Тепер Німеччина ввела ембарго в рамках НАТО проти України, це просто безпрецедентний крок. Судячи з усього, нова німецька влада не буде поспішати зі скасуванням цього ембарго. Це дуже серйозно, оскільки означає що ми не зможемо в рамках НАТО отримувати дешеве озброєння. Тепер ми можемо сподіватися на отримання озброєння лише від певних країн-членів НАТО, але купувати зброю у них набагато дорожче.
Це – серйозна проблема для нас, це біда. Особливо якщо відбудеться атака Росії…
На німецькому напрямку у нас все завалено, і ніхто нічого не намагається розгрібати, налагодивши якісь контакти.
Тим більше, новий канцлер Німеччини Олаф Шольц розривається між двома сферами впливу. З одного боку, як соціал-демократ він не може не мати певних контактів із Росією, тому що спонсори і бізнес, який підтримує соціал-демократів, орієнтуються на РФ. З іншого боку, особисто Олаф Шольц зацікавлений у контактах зі Сполученими Штатами, про що не раз говорив. Шольц заявляв, що потрібно посилювати НАТО і двосторонні німецько-американські контакти.
Отже, з Росією все зрозуміло, а з американського боку, очевидно, зараз особливо схвальних слів на адресу України не прозвучить – у нас як не тиждень, то новий «зашквар».
Читайте такожРосія і Україна у 2022 році: чому не видно світла в кінці тунелю
Тому Німеччина гратиме у ту саму гру, що й США: Україну вона підтримуватиме геополітично, але вона гальмуватиме ухвалення всіх рішень щодо питань озброєння. Тож, якщо США у 2022 році нададуть Україні хоча б зброю, то в рамках НАТО вона, напевно, не отримає нічого.
Італія та Іспанія класичного не дуже зацікавлені в Україні. Але Італію взявся втягувати у підтримку нашої країни Джозеф Байден, бо там його партнери і цікаві для нього люди, там він має з ким спілкуватися.
Втім, для нас це не найкращий варіант. Так, з одного боку, Італія – це ще одна потужна держава, але, з іншого боку, вона має свою традиційну політичну лінію щодо України, і ця лінія для нас не є особливо хорошою. Це приблизно така лінія, яку у найгірші часи німецько-українських відносин проводив Берлін. Зокрема, він нав'язував нам ідею того, що Росії потрібно максимально поступитися.
Байден цей момент щодо «поступитися Росії» трошки з Італії витисне, тобто позбудеться його. Але недружнє ставлення до України в Італії все одно зберігається.
З Росією все ясно. Не ясно лише одне – буде її масштабне вторгнення у 2022 році чи ні. Путін сам себе підстьобує: він створює такі передумови в російському суспільстві, що без дуже серйозно ескалації він не зможе вийти з ситуації. Тому, на превеликий жаль, загроза російського наступу зростає.
Втім, наступ Росії за багатьма напрямками, як малювали це на відомих картах у західній пресі, і захоплення двох третин України поки що видається малоймовірним. Але вторгнення і загроза захоплення одного з великих українських міст (Харкова, Дніпра, Одеси чи Києва) цілком імовірні.
Читайте такожСтара психологічна травма Росії: чому Москва побоїться воювати з Україною взимку
Росія цілком може спробувати захопити певний плацдарм в Україні, з якого буде пряма загроза просування вглиб території держави. Це Москва робитиме для того, щоб потім почати переговори з Заходом – Росія, мовляв, далі не піде, якщо Захід не будете поводитися з нею так, як вона хоче.
Така ймовірність зростає, причому з кожним місяцем.
Хоча, можливо, Байдену вдасться дотиснути Путіна, аби той зупинився. Але, в будь-якому разі, переговори щодо Україну вестимуться Путіним і Байденом без України, а зрештою нас можуть взагалі припинити інформувати про перебіг цих переговорів.
З відносинами України з Польщею та Литвою все нібито в порядку. Але є одна маленька проблема – Польщу і Литву Байден не запрошує до переговорів про Україну, а говорить тільки з Німеччиною, Францією, Великобританією та Італією. Великобританія з цих країн є чи не єдиною, яка більш-менш орієнтується в тому, що для України більш-менш прийнятно, а що неприйнятно. Також про це знають Польща і Литва.
Але у польської влади сьогодні є серйозні проблеми з адміністрацією Байдена, і тому Польща не включена в процес. Більше того, у Польщі зараз проблеми не лише з США, але й з Євросоюзом. Відтак, для України зараз переорієнтація на Польщу лише погіршує ситуацію.
Полякам найближчим часом не вдасться увійти в той пул, де ухвалюються основні рішення. І для нас це погано.
Литва – не настільки впливова і велика держава. В рамках Бухарестської дев'ятки чи в інших форматах вона може підтримати Україну, але буде в третій черзі консультацій. Тобто з боку Литви ми можемо розраховувати хіба що на інформаційну підтримка України.
На китайському напрямку у нас досить страшнувато Адже Китай грається з Росією, бо йому це вигідно. І спроба української влади погратися в «китайську рулетку» може закінчитися погано для нас. Поїдьте у Чорногорію – все зрозумієте: ця країна на межі повного банкрутства і в повній залежності від Китаю, тому що влізла в інфраструктурні проекти з Піднебесною, але тепер у неї немає завершених інфраструктурних проектів, але є колосальний борг, що майже дорівнює ВВП Чорногорії.
Новий міністр економіки України є неприхованим лобістом китайських інтересів, тому є побоювання, що нас затягнуть у якийсь капкан. Політично українська влада гратися з Китаєм не може, тому що Байден пригрозив Зеленському, і той боїться навіть пікнути на тему Китаю. Втім, є побоювання що наша влада запустить Китай туди, куди не треба, в економічному плані.
Читайте такожЧому суперечка про Мотор Січ – це питання життя і смерті для УкраїниЗ Китаєм треба хапатися за один напрямок – Шанхайську організацію співробітництва. Але про ШОС українська влада жодного разу нічого не сказала. В Україні говорять лише про, те як ми хочемо розвернутися до Китаю, протиставити його Заходу та як хочемо китайських грошей. Але ми забуваємо, що туди, куди приходять китайські гроші, завжди приходять і дуже серйозні китайські впливи. Тож певні проекти можуть нам вийти боком, бо в плані економічної експансії Китай таких, як Україна, перекушує навпіл одним зубом.
Туреччина – це, мабуть, найкращий варіант для співпраці, зокрема, й для Зеленського. Лідер Туреччини Ердоган знає, що він – поганий хлопець для західного світу, але з ним мусять рахуватися. Йому легше розмовляти з поганими хлопцями в усьому світі: він уміє спілкуватися і з певними арабськими лідерами, і з ізгоями, і з Путіним.
Україна цікава Ердогану в контексті геополітичного впливу, в тому числі впливу на Росію. РФ для нього є ворогом. Ердоган чудово розуміє, що Росія, ледь відчувши себе сильною, почне створювати проблеми для Туреччини, наприклад, підтримувати курдів. Тому Ердогану важливо, щоб Росія завжди мала якесь протиставлення, а тому він підтримуватиме та озброюватиме Україну.
Ердоган має чималі можливості впливати на Росію, але він їх не використовує. Якби турецький лідер реально хотів допомагати Україні, ми б побачили дуже жорсткий тиск Анкари на Москву, зокрема, по питанню кримських татар, яких зараз заарештовують у Криму.
Читайте такожПрогноз на 2022 рік: чи почне Росія "велику війну" і чи спробує захопити Київ
Туреччині не потрібне підсилення України, бо в розумінні Анкари в Чорноморському регіоні має бути лише одна сильна держава – Туреччина. Україна має лишатися противагою Росії. Це не надто приємна і вигідна роль для нашої держави. Але політичної підтримки від Туреччини, окрім гарних добрих слів, ми не отримаємо взагалі. І у 2022 році для цього немає серйозних підстав.
Від Угорщини у 2022 році особливих сюрпризів в Україні чекати не варто. Нещодавно ми спостерігали неочікуваний фортель Угорщини: Віктор Орбан досить чітко сказав про російську війну в Україні, хоча раніше уникав таких формулювань. Це свідчить про те, що у відносинах Угорщини і Росії зараз щось не надто добре. І це не дивно, адже Росія вміє витискати соки з усіх.
Росія прив’язала Угорщину своїм газом в обхід України, хоча цей газ є дорожчим. І, допоки Угорщина тисне на нас, Росія не вдарить по ній енергетично. Тож певне напруження у стосунках Угорщини і Росії у 2022 році буде наростати.
Це не зробить Угорщину нашим однозначним партнером, але принаймні вона буде трошки менше ставити нам палки в колеса.
Що стосується подій на Закарпатті, то зараз немає передумов для того, щоб там Угорщиною розбурхувалися негативні процеси проти нас. Угорщині зараз потрібно трошки заспокоїти своїх західних партнерів, бо вона не хоче, щоб на Заході її сторонилися. Орбан все-таки хоче залишатися хорошим хлопцем для західних лідерів, а тому створювати додаткове напруження не буде.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреда