А тепер прикиньте, як воно йому.
Заглядати в очі всякому, хто ставить на стіл тарілку з супом. Гадати, чи не змастив хто-небудь ложку або білизну безбарвною поганню, що раніше призначалася Навальному. Думати, чи не заступила в нічну охорону людина на прізвище, припустимо, Зубов. У кожному наближеному військовому бачити полковника Штауффенберга...
Знати, що весь список "Форбс" хоче твоєї смерті, причому російський "Форбс" – за багаторічні приниження – смерті по можливості болісної. Знати, що твоєї смерті (по можливості якнайшвидшої) хоче і весь світ. Здогадуватися, що твоє існування – великий геморой навіть для твоїх власних дітей. Що бути твоїм близьким принизливо, та вже й небезпечно.
Читати такожПровалений план Бункерного Діда: які виходи є у Путіна з війни в Україні
Розуміти, що тобі тепер не буде на землі місця рідніше, ніж бункер в Алтаї. Що ти вже під землею, по суті. Що давно обридлий Шойгу теж може здати одного разу, коли припече по-справжньому. Що тобою мріє розплатитися зі світом вся ця покірна Рада безпеки. Що щури побіжать з корабля от-от... Вже побігли, постукуючи хвостиками твоїх банківських реквізитів. Що попереду у тебе – клітка або (див.вище).
І немає за душею нічого, що окупало б страждання: ні ідей, ні принципів, нічого. Що ти просто хотів солодко жити – і сам не зрозумів, як це все сталося. Коли ти зайшов у диявольську пастку влади, з якої немає виходу... І хочеться прокинутися в Дрездені – молодим і з пивком у руках, а прокидаєшся зі старечим серцем, що обірвалося, все там же, у бункері.
Читати такожПід Путіним захиталося крісло, або що свідчить про бажання президента РФ вийти з гри
Уявіть усе це – і пошкодуйте його по-людськи.
А в наступну секунду зрозумійте нарешті, що віддати команду про ядерний удар у такому розкладі – це зовсім не страшно.
Віктор Шендерович, російський письменник, теле - і радіоведучий