Імовірність того, що Україна отримає кандидата в члени Євросоюзу вже найближчими днями, дуже висока. У громадян ЄС, що підтримують Україну у війні з Росією, є відповідний запит, і вони тиснуть на свої еліти, від яких залежить ухвалення рішення.
Від своїх джерел знаю, що висновок Єврокомісії буде позитивним, і вона рекомендуватиме надати Україні статус кандидата в члени ЄС. Питання в тому, яку оцінку дасть Європейська рада...
Багато що залежить від України. Українській владі необхідно здійснити декілька кроків, аби статус кандидата ми точно отримали.
Передусім – призначити прокурора САП. Адже проблема корупції в нашій країні є основною перепоною на шляху до ЄС. На це звертають увагу всі, навіть друзі України: Швеція, Данія, Нідерланди, Фінляндія. Ці країни не хочуть, аби Україна водила їх за ніс, обіцяючи боротьбу з корупцією, але не здійснюючи її: внесок цих країн у антикорупційну реформу в Україні – великий, але призначення антикорупційного прокурора у нас саботується. Бездіяльність України на цьому напрямку дратує партнерів. І війна – не привід відмовитися від боротьби з корупцією.
Крім того, Україна має провести конкурс НАБУ та продовжити реформування суддівського сектору.
Це три основні вимоги до України.
Ще одне питання, яке постає в цьому контексті – права людини і ЗМІ. Від низки дипломатів я чув занепокоєння з приводу консолідації інформаційних потоків у руках Офісу президента. Європейці бачать ризик створення інформаційної диктатури. Зокрема, як би ми не ставилися до Порошенка, але в Європі погано оцінюють закриття його каналів і очікують встановлення у нас плюралізму.
Крім того, потрібно провести конкурс та обрати людину на посаду омбудсмена, уповноваженого з прав людини. У європейців є побоювання, що на цій посаді опиниться якась політично афілійована особа, а не громадський активіст.
По суті, до цього зводиться перелік вимог.
Читайте такожЯкий пряник готують для України за відмову від членства в НАТО
Втім, є й політична складова. Українці – єдині, хто під європейськими прапорами помирав за цінності ЄС. Українці дев’ятий рік це роблять. Тому, як би там не було, але ЄС має моральне зобов’язання перед нами хоча б надати статус кандидата. Ціна, яку платить Україна за євроінтеграцію, дуже висока, такої ніхто й ніколи не платив, тому у нас ексклюзивне право на отримання цього статусу.
Сам по собі статус кандидата нічого не вирішує, якщо країна не хоче рухатися вперед. Наприклад, Туреччина з 1999 року має статус кандидата в члени ЄС, але вона вирішила рухатися за іншою траєкторією – і процес наближення до ЄС зупинився. У нас може бути так само. Тобто перед нами буде два шляхи: або турецький – отримаємо статус кандидата в члени ЄС, і на тому все, або будемо здійснювати всі необхідні реформи та зрештою доб’ємося членства в ЄС за 10-15 років.
Читайте такожЧому російські Іскандери можуть опинитися біля кордону ЄС
Слід зауважити, що деякі європейці не хочуть бачити Україну в ЄС, остерігаючись, що це буде ще одна Угорщина або Польща, де є зловживання конституційним судом, обмеження свобод, видалення опозиції. Вони остерігаються, що Зеленський, умовно кажучи, перетвориться на Ердогана. Бо, з одного боку, ми говоримо про демократію та прагнення бути частиною ЄС, а з іншого – нічого не робимо задля побудови потрібних міцних інституцій, всі необхідні процеси підважені, конкурси заблоковані. Там ніхто не хоче бачити другого Дуду чи Орбана, які блокуватимуть рішення, постійно вимагатимуть різних субсидій, хоча країни матимуть недосконалу систему юстиції та продажні суди. Грубо кажучи, якщо Україна зараз стане членом ЄС, вона надто дорого буде йому обходитися – і економічно, і політично.
Об’єктивно зараз взагалі не йдеться про членство України в ЄС, бо ми до цього не готові.
Втім, переконаний, що нам нададуть днями статус кандидата в члени ЄС, але з певними рекомендаціями і вимогами, про які йшлося вище. Слід зазначити, що Україні не будуть висувати додаткових вимог, зокрема, вимагати піти на поступки Росії. Думаю, це питання навіть не підніматимуть у прив’язці до надання статусу кандидата в члени Євросоюзу.
Читайте такожНа порозі третьої світової війни: чому восени з подачі Китаю може початися реальний треш
Ідея ЄС від початку полягала в примиренні Німеччини і Франції, тобто припиненні війни в Європі. Власне, ця ідея ЄС може бути застосована і для України: хочете закінчити війну в Європі між Україною і Росією, пропонуйте політичне рішення – членство України в ЄС. Втім, поки що ніхто не збирається давати гучне зобов’язання прийняти швидко Україну в ЄС, тож нам доведеться пройти довгу процедуру. І в такому разі Україна робить ставку на звільнення наших територій воєнним шляхом, тож війна триватиме.
Чому отримання статусу кандидата важливе? Це – вияв підтримки України з боку Європи. Це геополітична підтримка нашої держави у боротьбі з Росією. Це сигнал ЄС Путіну про те, що Україну гіпотетично бачать у складі ЄС, що приймають цивілізаційне рішення України бути з європейськими країнами. Це важливий символічний крок, який дасть Україні ще більшу мотивацію для спротиву Росії. Статус кандидата означатиме, що на нас чекають у ЄС, і ми вже не стоїмо у передпокої – нас запрошують зайти і дають можливість. Це знакове рішення для країни, яка перебуває в стані війни.
Інша практична користь для України – це гроші: ми здобуваємо змогу отримати гроші на повоєнну відбудову країни. Крім того, маючи статус кандидата, Україна зможе з дещо інших позицій вимагати у ЄС допомоги зброєю.
Читайте такожПерелом у війні з Росією: чому друга половина червня буде знаковою
Статус кандидата в члени ЄС – це як освідчення, пропозиція одружитися. Після пропозиції весілля, як правило, грають не одразу, а за кілька місяців або років. Членство в ЄС – це вже, так би мовити, одруження.
Важливо, що в цих процесах уже ніхто не зважає на позицію Росії і не переймається тим, як вона відреагує на отримання Україною статусу кандидата в члени Євросоюзу. Ніхто більше не оглядається на те, що скаже Кремль.
Тож м’яч на половині поля України. І отримання нею членства в ЄС відтепер залежить виключно від неї самої і проведення реформ.
Анатолій Октисюк, політичний експерт аналітичного центру DemocracyHouse, спеціально для Главреда