71-й день війни відзначився кількома заявами з боку Росії, які чітко свідчать, як мінімум, про наміри не погіршувати ситуацію, якщо взагалі не про плани в той чи інший спосіб вийти з війни.
По-перше, голова Держдуми РФ в ефірі радіо КП заявив, що Росія не завдаватиме ядерного удару – як мінімум, першою: «Що стосується Російської Федерації, ви знаєте, у нас це закладено тільки як можливість відповіді на завданий удар. …У нас це тільки відповідь, це тільки в межах обороні, якщо завдадуть – ми відповімо».
По-друге, Путін у телефонній розмові з прем’єром Беннетом вибачився перед Ізраїлем за антисемітську репліку Лаврова про «Гітлера з єврейською кров’ю». Але в Росії про це мовчать.
По-третє, Лукашенко в інтерв’ю Associated Press зазначив не тільки, що Байден – головний гравець у ситуації з Росією і Україною, але й виступив посередником від імені Кремля, подаючи сигнали щодо готовності Путіна до припинення війни: «І якщо тільки Джо Байден скаже: Все, мужики, повоювали, по-російськи кажучи, морди один одному набили – давайте, припиняйте! Війна нікому не потрібна, вона невигідна» – протягом тижня все припиниться!».
Все це пахне вже не імперською агресією, а звичайним таким політичним прагматизмом.
Ми бачимо явні ознаки бажання Путіна вийти з ситуації з мінімальними втратами. Бо людина, котра готова почати ядерну війну, не буде вибачатися за черговий ляп перед Ізраїлем. І не буде переконувати Захід через Володіна і Лукашенка (бо особисто переконувати Байдена – це буде повний провал, а через того ж Лукашенка – нормально), що він – не настільки маніяк, щоб замислитись над його ліквідацією для попередження ядерної Третьої світової.
Читайте такожЧому Росія програє війну в Україні
Хоча показово, що про вибачення російські ЗМІ мовчать. Тобто існує величезна різниця між внутрішньою і зовнішньою інформаційною політикою. Назовні меседжі відправлені, а всередині жодних згадок про те, що цар прогнувся.
Відтак, «віртуальна перемога» є оптимальним варіантом для Путіна. Цілком можливо, що 9 травня Путін оголосить не загальну мобілізацію, як наполягають імперці на кшталт Гіркіна, а «довгоочікувану перемогу над українськими нацистами». З публічною роздачою орденів і медалей «За звільнення України» і окремих міст, а також почесних знаків «Видатний антифашист» абощо. Окупанти проведуть парад у Маріуполі – і на цьому будуть сповзати з теми «досягнення цілей спецоперації».
Читайте такожІгри в ядерний апокаліпсис: чому Росія більш чокнута, ніж СРСР
Іншими словами, росіян переконуватимуть, що всі цілі досягнуто, Україну демілітаризовано (з фото і відео розбомблених заводів), денацифіковано (з відео «каяття полонених нацистів»), Донбасу «принесено довгоочікуваний мир». Всім дякую, всі можуть розходитись.
Попри всі жарти наголошую: Путін – абсолютно притомний, прагматичний політик. Все, що світу видається цілковито ірраціональним маніяцтвом, насправді цілком раціональне виконання запитів російського суспільства. Путін став таким президентом, якого хоче бачити середній росіянин. В 2000-му Путін пробував пограти в західника, в прагматичного ринковика й ліберала, але реакція росіян чітко показала, що це для них неприйнятно, вони свою владу бачать геть не так. І Путін став отаким – агресивним патріотом із червоною кнопкою (росіяни нею окремо дуже пишаються – що «можуть весь світ в руїни»).
Читайте такожПутін не може дозволити собі не перемогти в Україні: чому ядерний удар можливий і саме по Києву
Але всі ці ігри Путін готовий продовжувати рівно доти, доки це напряму не загрожує його існуванню. А Захід явно дав зрозуміти, що готовий визнати Путіна непритомним маніяком і фізично ліквідувати як джерело ядерної загрози для планети. І тому Путін взявся подавати сигнали, що він готовий до вирішення проблеми.
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій