Кремль знову погрожує столиці України як епіцентру опору російській агресії.
Але, незважаючи на це, повторна атака російських військ на Київ малоймовірна, бо Кремль хоче схилити президента України Зеленського до примусового підписання тимчасового перемир'я або угоди. А для цього він потрібен Путіну живим і згодним із будь-яким московським сценарієм, який зводиться до ганебної і прихованої капітуляції України.
Путіну важлива не стільки перемога над Україною, скільки маленька, але престижна перемога над усім Заходом або хоча б Європою.
Путін поспішає, оскільки часу у нього мало – він старіє і хворіє, причому швидше і важче, ніж здоровий і молодий Зеленський.
Тим більше, будь-який інший правитель Росії, замість Путіна, якомога скоріше намагатиметься укласти мирну угоду з Україною, щоб вивести Росію з геополітичного штопора, в який загнав її Путін. А це означає, що чим довше триває російсько-українська війна, тим гостріше в Москві постає питання про наступника Путіна.
Тому час – двічі ворог Путіна як хворої, старої людини і як автора, відповідального за військову авантюру проти України.
Читати такожЧому Захід не віддасть Путіну Україну
Парадокс могутнього і вічного Путіна: його підштовхує в спину вік, хвороби, «друзі» і підступна геополітична помилка з Україною.
Скоро Путін почне підозрювати або зрозуміє, що, можливо, «спеціальна військова операція» проти України – це зручний спосіб його оточення розправитися, позбутися від нього самого, а не сумнівний засіб перемогти Україну.
Читати такожПідсумок трьох місяців війни в Україні: попереду у Росії або пряма поразка, або ганьба відступу
З Путіним все просто – він легко і добре почав своє правління, але дуже важко і погано закінчує. А будь-якому іншому російському політику треба добре починати свою політику виходу з кризи, а не добивати Росію на очах усього світу.
Віктор Небоженко, політолог і соціолог, директор соціологічної служби "Український барометр"