У 2003 році один із тих великих підприємців, хто ходив на тоді досить регулярні зустрічі з Путіним, сказав мені (цитую за змістом): «Знаєш, на що ми витрачаємо найбільше часу, коли готуємося до чергової зустрічі з ним? А от на що: чого йому говорити не слід, щоб його не засмутити». До цього один із політичних консультантів, з тих, кого Сурков запрошував на регулярні посиденьки з ним, хвалився (я забув: це була чи то осінь 2000 р., чи то весна 2001-го), як він маніпулює Путіним за допомогою відфільтрованої і спотвореної інформації, що доводиться до нього.
Це я до того, що путінський режим був у зародку побудований на тотальній брехні. Створення вигаданого світу, в якому жив Путін, спотворювало не тільки його свідомість, але й далі розширювалося по радіусу навколо нього і спотворювало свідомість тих, хто сам формував цей позамежно далекий від реальності світ.
Я пам'ятаю, як до рубежу 2004-2005 років путінським оточенням опанував міф про те, який крутий Путін, всі вони і Росія, і як нікчемні «піндоси» (тоді пішло це вульгарне слівце) і весь цей «загниваючий Захід». Тоді я ще міг чути це з перших рук. І віра в цю нісенітницю, яку вони вимовляли, була абсолютно чітко помітною. Ця віра робила більш комфортною брехню, якою вони повинні були напихати Путіна.
Читати такожКоли закінчиться війна і що зупинить Путіна - полковник запасу Жданов
В результаті зараз Україна і Росія, і всі ми – творці штучної реальності, слабко причетні до цього, не причетні взагалі, і ті, що протистояли – платимо важку ціну за це. І найстрашнішу ціну платить Україна. Ми тільки починаємо розплачуватися. Але Україна стрімко йде в майбутнє, а Росія по наростаючій котиться в прірву розпаду або небуття.
Ми неодноразово були свідками в інформаційному просторі того, як Путін у своїх зовнішніх контактах виявляв своє життя в милій його серцю райдужній інформаційній бульбашці. Ви напевно пам'ятаєте випадки того, як Путін хвалився живими картинками приголомшливої ефективності нової російської зброї. Потім це виявлялося кумедним фейком. Легко здогадатися, що ці фейки постачали йому високопоставлені військові. Саме з 2012 р. з'явився для цього надійний канал в особі нового міністра оборони Шойгу, який мало тямив у військових справах. Тоді ж начальником Генерального штабу став Валерій Герасимов – теоретик і промоутер гібридної війни. З цього моменту Путін почав змінювати "орієнтацію": армія почала витісняти ФСБ в його думках, мріях, планах і в оточенні. Переворот завершився в 2014 році, коли вони разом перейшли до рішучих, але гібридних дій.
Читати такожШанс зірвати джек-пот: як Україні посіяти паніку в Росії
Я вже говорив про гібридну війну. Для наших збройних сил, в країні тотальної корупції і халтури, вона є втіленням мрії про ефективну «асиметричну» відповідь на постійну міфічну загрозу з боку НАТО. Запитуючи величезні гроші на підвищення військового бюджету для переозброєння, можна малу дещицю витрачати на спецоперації вельми гібридної властивості, ставлячи на потік розграбування решти бюджету. Непрямим підтвердженням тому служать склад, стан і готовність до війни тих кращих з'єднань, їхніх сил і засобів, які Путін ввів в Україну своїм злочинним наказом. Це повертає нас до сьогодення і перспектив.
Насмілюся припустити, що вищому керівництву армії не була вигідна справжня війна. Адже вона повинна була виявити справжній стан справ у підвідомчій сфері, що і сталося. Набагато зручнішими були б регулярні маневри, як частина гібридної війни, з демонстрацією вистав при обмеженій участі нової техніки.
Підозрюю, що несподіване рішення Путіна про повноцінну військову операцію стало шоком для армії, не готової до справжніх запеклих боїв. Брехня, якою армія напихала верховного головнокомандувача, вдарила по ній же. Вона обернулася тисячами смертей, небаченими санкціями щодо Росії, перетворенням багатьох начальників, аж до вищого, на міжнародних злочинців, на яких чекають суд у Гаазі (або спеціальний міжнародний військовий трибунал по Росії) і суди в своїй країні. Росія вже несе величезні військові, політичні та моральні втрати. Попереду гігантський масовий комплекс для всіх нас – комплекс неспроможного брехуна, ґвалтівника і вбивці. І невідомо, як і чим ми будемо знімати цей безпрецедентний масовий когнітивний дисонанс.
Читати такожПомста Путіна українцям і керовані вбивства: хто зупинить божевільного " царя»
А тепер про Путіна. Ми є свідками того, що відбувається зараз із ним і що можна назвати початком його «дрібновогнищевого» прозріння. Він почав виявляти явну брехню, що обертається страшними провалами, в його близькому оточенні. Стало відомо про початок розслідування діяльності Суркова (і його славної переможної команди) на українському напрямку. Йдеться про освоєння і розкрадання декількох мільярдів доларів. Але ж, як припускають фахівці, частина цих коштів повинна була піти на створення по всій Україні мережі законспірованих бойових груп, які повинні були прокинутися в годину Х. Це неперевірена інформація, але вона кореспондується з пізнішою інформацією, опублікованою Медузою, про доручення Путіна розслідувати діяльність 5-ї Служби ФСБ, яка постачала верховному головнокомандувачу неправдиву інформацію про те, що відбувається на Україні. Шеф цієї служби, згідно з відомостями Медузи, вже перебуває під арештом. Офіційних спростувань цих відомостей я не зустрічав.
Очевидний провал спеціальної операції, яка повинна була бути швидкоплинною (за визначенням) і закінчитися за два-три дні. В офіційному інформаційному полі цей нав'язуваний термін вже почав витіснятися іншим: військова операція. Таке може бути санкціоновано тільки згори. І значить тяжкість становища збройних сил Росії в Україні усвідомлюється не тільки тими, хто брехав Путіну, але і, можливо, ним самим. Але щоб визначити свою стратегію в нинішній ситуації, йому потрібно зрозуміти причини провалу. Враховуючи нинішній вплив армії та її роль у "спецоперації", він закликав до відповіді військове керівництво. Як і належить в такій ситуації, вони, мабуть, звалили все на ФСБ. Але по ходу розслідування діяльності 5-ї Служби ФСБ остання не забуде надіслати відповідь армійським, повідомивши про їхню брехню і корупцію. І осередкове прозріння Путіна розшириться. Тут можуть підметушитися і в МЗС, повідомивши під шумок президенту про Гаагу, що очікує його, під соусом підступів України.
Читати такожРосійська катастрофа: як Росія перетворюється на світ прокажених
Виникає питання: а чим це може загрожувати? Адже пошкодження райдужної бульбашки, яке зараз переживає Путін – важка психічна травма, з одного боку. З іншого боку, йому вигідно вчепитися за мем «винні бояри», щоб хоч якось підстелити соломки собі коханому.
Але я почну не з Путіна. Безсумнівно, трагічний для особистості процес прозріння Путіна небезпечний путінському оточенню. Навряд чи воно не розуміє цього. І це може змусити їх проявити рішучість, організувавши і здійснивши палацовий переворот. Його шанси зараз зростають.
Що стосується Путіна, віяло його можливих стратегій і дій в їх рамках визначається боротьбою між безоглядними діями під впливом глибокої фрустрації, з одного боку, і звичкою уникати рішень з незворотними наслідками – з іншого боку.
Можна уявити два антагоністичних типи безоглядних дій.
Я почну з найменш імовірного (за здійсненням) – застосування ядерної зброї. Я вже говорив, що треба пам'ятати про ще дві кнопки – у люблячого життя Шойгу і у Герасимова. І є ще процес запуску, який здійснюється не автоматично, а в результаті дій чергових офіцерів, у яких є сім'ї, батьки, друзі. Все це різко знижує імовірність ядерної атаки, але при цьому робить практично неминучим палацовий переворот. А це може розуміти і сам Путін.
На іншому полюсі, що конкурує за нікчемністю імовірності з першим, сценарій, який можна назвати "Покаяння". У його рамках Путін може намагатися зберегти життя і полегшити свою долю в довічному ув'язненні після Гаазького вироку. Такий сценарій включає добровільну відставку з наказом про виведення військ з України.
Між цими полюсами розташовується віяло більш імовірних сценаріїв. Серед них може бути навіть комбінація, що включає два описаних полюси, що виглядає приблизно так. (1) Путін відкриває ядерний чемоданчик і натискає кнопку. (2) У відповідь його заарештовують віддані йому охоронці. (3) Глави силових відомств змушують його записати звернення до народу, в якому він заявляє про свою відставку; оголошує про підписання указу про припинення військових дій і відкликання військ; звертається до міжнародного співтовариства, що, усвідомлюючи свої злочини, передає себе в руки міжнародного правосуддя. (4) За це йому обіцяють оголосити, що сигнал про початок ядерної атаки, що пройшов раніше, був результатом збою.
Все написане вище – приклад спрощення реального ходу подій. У житті все сплетено: особливості особистості Путіна; розкол в елітах; мужній опір українців; міжнародні санкції; розкладання країни, що ввергає її в царство безпробудної халтури; злодійство і корупція; тотальна брехня. І неможливо спрогнозувати, яка ж буде реальна канва сценарію кінця режиму і Путіна, і що може виявитися спусковим гачком (або зав'язкою сценарію). Я просто говорив про брехню і її ціну.
Георгій Сатаров, російський політолог і соціолог