Хана Мордокнизі в печері. І Інстасамкам теж хана. Бузова, яка втратила 25 млн передплатників, все ридає на камеру, не розуміючи, куди ж їй тепер податися зі своїми співочими талантами? Зате не сумує фашистська гн**a Соловйов: його випилюють усім світом з Ютуба – а він знову лізе туди, як упоротий. Його знову випилюють через страйки та скарги, а він знову лізе. І так буде тривати доти, доки Гугл із Ютубом самі не закриють свій офіс і не залишать печеру. Але фашня їх випередить. Наприклад, запланує Гугл піти 1 квітня, а Роскомнагляд візьме, та й оголосить 30 березня: «Все! Наше терпіння урвалося! Ми закриваємо вашу ворожу лавочку!». Прикрили ж Євроньюз? Вони взагалі показово обмотують людоїдню ізолентою: вже ходять розмови про вихід із СОТ.
Головне – встигнути, доки самих звідти не погнали. Росія вийшла з мирних переговорів з Японією, після чого непросихаючий Медведєв язиком, що заплітається, пробурмотів: «У контексті долі Курильських островів це рішення – історично виправдане, назріле і справедливе». Правильно, і з Болонського процесу теж треба вийти. Не личить волохатим людожерам система західної освіти. Бач, напридумували бакалаврат із магістратурою. Сухомлинського вам на погончики і Макаренкой по хребтині! Ну, не прийняв нас клятий Захід. Принюхався до запаху малини, почухався від укусів кримінальних вошей і сказав: «Спасибі, не треба». Ще трохи – і дійде до нафтового ембарго! Де ж таке бачено, щоб охочі до наших скріпних ресурсів буржуї взяли, та й відмовилися насмоктувати рідну нафточку? Що ми плебсу скажемо? Адже він звик думати, що ворог сидить біля кордонів і облизується на таблицю Менделєєва – а тут що?..
Путло-війна з Україною раптово виявила, що за 22 роки процвітання на особливому шляху Росією не було створено і побудовано нічого. Навпаки, Путін з його кримінальною системою віджали і зруйнували те останнє, що ще залишалося і якось переверталося з часів СРСР. Немає виробництва і медицини, немає освіти і соціальних гарантій. Немає нічого, крім орди обірванців, що катаються на танчиках вчорашнього покоління, які у зв'язку з санкціями теж закінчилися: "Уралвагонзавод" зупинився.
Читати такожЧому війна з Україною для Росії в будь-якому випадку закінчиться катастрофою
Армія Росії так і залишилася радянською, 60-80-х років минулого століття. Якою була, коли входила в Прагу і Будапешт, такою за духом і залишилася. З тією лише різницею, що тоді підкрадали прапорщики, а сьогодні тягнуть усі підряд: від лейтенантів до вищого генералітету, включаючи міністра Шойгу. Тому і звучить з усіх щілин останнє і рішуче виття: "Не можемо перемогти з наскоку в Україні? – тоді весь світ у труху! Наших ракет Судного дня на всю планету вистачить!». Вже і товариш Сі недобро мружиться: він же, безумовно, не планував через якогось плешивого чмошника відправитися з усією п'ятитисячолітньою китайською цивілізацією в щурячий спец-рай.
Треба віддати належне колективному Заходу: там правильно зрозуміли, що Путін, вторгнувшись в Україну, насправді прагне розбірок саме з ним, як останнього і вирішального махача в підворітті. Висуваючи свідомо неприйнятні умови, пацани розмахалися ядерною зброєю, як ножичком, і підманюють противника: "Ну, давай, йди-но сюди, я зараз тебе поріжу...". Україна спливає кров'ю, але Захід не дає ні найменшого шансу для звинувачення в пацанському стилі "ти перший почав". Небо над Україною не закрите. Але скажена пацанва вже готова вважати приводом для бійки постачання озброєнь і – тим більше – можливе введення миротворчого контингенту з Польщі. Психопати верещать про напад на Польщу і превентивні ядерні удари по Варшаві, міркують про необхідність вторгнутися в Литву і прокласти сухопутний коридор до Калінінграда, який вже сьогодні у зв'язку з санкціями можна множити на нуль. Захід мовчить і готується. Як посилено готувався до вторгнення в Україну, відвойовуючи кожен мирний день.
Путін провів відео-нараду з монстрами війни: Шойгу, Патрушевим, Бортниковим і Герасимовим. Велів не рахуватися з орко-втратами і готуватися до мобілізації. Герасимов отримав по шапці у зв'язку з великими втратами техніки. Наказано двоногих не шкодувати, закидати противника трупами і снарядами. Танки – берегти! Київ має бути взятий до 7 травня, щоб 9-го, в День орко-Перемоги провести парад на Хрещатику. Заперечення не приймаються. Репліки Бортникова були залишені паханом без уваги – настільки демонстративно, що холодок пробіг по луб'янській спині і шерсть здибилася.
Читати такожЧому українці ніколи не пробачать Росію і росіян
Розв'язка близько. Полиці магазинів стрімко порожніють. Засоби особистої гігієни зникають так швидко, що скоро від глибинаріїв буде смердіти печерним перегаром – як і належить у суворих людожерських краях. Ще трохи – і Zоотечественнікі встануть на карачки, і колективно завиють про тяжкую доленьку і помилки царя, якому, напевно, пора на відпочинок. І не віджартуєшся ж Патрушевим: "Життя – не цукор, а гексогену у нас повно". Треба буде кинути якусь кістку зголоднілому плебсу. Взята Україна цілком підійде. Цим шматком можна дикунів втішати років 10-15. Головне – ядерною бомбою переконливо розмахувати, щоб Захід продовжував тремтіти в сторонці.
Але план – гівно, а справа – погань. Україна не підкориться. Вона буде битися до останнього патрона і останнього воїна. Можна перетворити її на руїни, але і вони будуть стріляти. З-під кожного бетонного блоку на орків буде чекати смерть. У будь-який момент, вдень і вночі. Цю країну Путіну взяти не судилося, і коли він це зрозуміє – дасть відмашку на «превентивний ядерний удар». Підірве що-небудь в Москві або Краснодарі, та й скаже "це Українські нацисти", після чого…
Читати такожОстанній аргумент Кремля: чому Путін все ближче до застосування ядерної зброї
І от тут Захід відповість, тому що цим ударом Путін порушить всі людські закони і основоположні принципи співіснування на планеті Земля. Відповідь буде страшною і нищівною. Розуміючи це, бункер-гопник спробує завдати свій єдиний удар таким чином, щоб збиток від нього був максимальним. Часу на другий залп у нього не буде. Один, але масштабний…
І закінчаться розмови про велику Росію. Про велику культуру Толстоєвських і сезони Дягілєва, про незламну міць і загадкову душу, що потонула у фашизмі. І про таблицю Менделєєва, зариту десь у заповідній зоні, куди людині краще не сунутися, якщо не хоче підчепити променеву хворобу…
Олександр Сотник, головний редактор незалежного суспільно-політичного каналу Sotnik-TV, російський журналіст, письменник, публіцист, для Sotnik-TV