Перша серія перемовин колективного Заходу з Росією стала ознайомчим фрагментом тривалої дискусії, яка відтепер належить двом сторонам. Ніхто не очікував, що зустріч призведе до будь-яких проривів. Метою самітів було уточнення стартових позицій геополітичних опонентів. Простіше кажучи, вони намагалися з'ясувати, чи можна взагалі домовитися.
Втім, незважаючи на провал діалогу, марними перемовини назвати не можна. Навпаки, вони окреслили не найсприятливіші для України контури подальшого перемовного марафону.
Якщо позиція Росії, що стягнула війська до українських кордонів, зрозуміла, то план дій Заходу позбавлений будь-якої серйозної конкретики. Йдеться про цілу низку питань, безпосередньо пов'язаних з Україною та безпекою Європи.
Перший проблемний момент – відсутність України в перемовинах США та Росії у Женеві і на Раді НАТО-РФ. Українських представників не було на найважливіших для Києва дискусіях. Цілком можливо, проти подібного сценарію виступала Росія, адже Москва за таких умов легко могла б і зовсім відмовитися від діалогу. Фактично це сигналізує про те, що Захід приймає право Росії намагатися розглядати Україну як сферу свого впливу. І якщо в майбутньому відбудуться будь-які угоди США та РФ, то точку зору Києва буде представлено опосередковано, а інтереси української держави розчиняться в домовленостях Вашингтона і Москви.Читати такожЧому Росія та США не змогли домовитися у Женеві
Питання анексії Криму та окупації Донбасу, які в першу чергу вказують на серйозну кризу безпеки у Європі, схоже, або зовсім не обговорювалися, або виявилися лише контекстом всього процесу. США та НАТО констатували факт захоплення українських територій. Але не виступили з конкретними вимогами, ультиматумами або механізмами вирішення проблеми. Адже саме через цю ситуацію Україна і шукає можливості вступу до Північноатлантичного альянсу. Захід міг би поставити цю історію в центр перемовин, щоб аргументувати плани Києва. Будапештський меморандум й зовсім обійшли стороною.
Можливий вступ України до НАТО – головна тема перемовин США, Європи та Росії – схоже, самим Альянсом наразі розглядається як гіпотетичний варіант. Москва вимагає юридичних гарантій відмови Києва від євроатлантичної інтеграції, у той час, коли військово-політичний блок не надає Україні чітких гарантій приєднання до Північноатлантичного альянсу. З одного боку, в НАТО побоюються, що рішення про включення Києва до Альянсу з конкретними термінами може спровокувати Росію. Однак з іншого боку Україна опиняється в стані невизначеності, а Захід, таким чином, демонструє неготовність брати на себе відповідальність.Читати такожГра м'язами: чим завершаться ультиматуми Росії до Європи та США
Захід визнає, що РФ відмовляється відводити війська від кордонів України, і загрожує Москві санкціями. Правда, наразі незрозуміло, які обмеження реально можуть бути застосовані. Ефективні санкції не були задіяні у 2014 році, і є серйозні сумніви в їх застосуванні у разі великої війни Москви та Києва. Максимально результативні заходи потребуватимуть відмови Європи від російських енергоносіїв і міжнародної ізоляції Росії. Чи підуть на це США - велике питання, враховуючи ризик небезпечного для американців посилення союзу Росії та Китаю.
Як надалі розвиватиметься ситуація не знає ніхто, оскільки немає розуміння, чи є реальна загроза повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну. Швидше за все, великої війни не буде. Але не можна виключати сценарію, за якого російська держава, у разі провалу перемовин з США щодо безпеки, вирішить питання Донбасу політичним – визнання "ДНР" та "ЛНР" – або військовим шляхом, що включає наступ на контрольовану Києвом частину регіону.
Україна опиняється у вкрай непростому становищі. Слід не просто наполягати на гарантіях Заходу, а й вимагати переформатування перемовин щодо безпеки таким чином, щоб у них брав участь Київ. Паралельно треба пропонувати свої грамотно опрацьовані ініціативи, які змогли б змінити ситуацію. Курс на вирішення всіх питань щодо української держави тільки за участю України повинен стати реальним механізмом.
Офісу президента треба проводити дискусію щодо організації прямих перемовин Володимира Зеленського з президентом РФ Володимиром Путіним. Якщо така зустріч все ж таки відбудеться, але прогресу не буде, стане остаточно зрозуміло, що врегулювати російсько-український конфлікт на Донбасі на базі Мінських угод неможливо. Треба буде шукати дипломатичний вихід із ситуації за допомогою інших механізмів.