Небезпечно недооцінювати ворога, але ми все одно у підсумку переможемо.
Це важлива тема, яка стала актуальною через низку причин. Хтось передивився носіїв виключно перемог. Хтось бачив занадто багато фото і відео зі знищеною технікою та живою силою ворога. Хтось занадто сильно розраховує на допомогу наших партнерів. Дехто розмірковує у категоріях, що українські герої якщо і гинуть, то забирають з собою 100 мсклів (так, я чув таке наживо). Крім того, рішуча перемога української армії на Північному фронті могла створити небезпечну ілюзію, що Росія більше не така небезпечна, як ми про неї думали. Це як багато хто в СРСР після перемоги під Москвою думав, що німці – «все», а потім отримав порцію реальності навесні 1942-го.
Тому іноді треба повертати людей на поле реальності.
Спочатку про фактори, які мають нас лікувати від недооцінки супротивника та завищених очікувань:
1. У нас немає опції змусити Росію «капітулювати», здати нам Крим, Донецьк, Луганськ, а бажано ще й Кубань в короткостроковому періоді. І через ядерну зброю, і через те, що проводити наступ на підготовлені до оборони позиції – це не атакувати їх на тимчасово окупованій після 24 лютого території. Для цього потрібна принципова перевага в силах та засобах.
2. Допомога від партнерів дійсно значно зросла, але все ще є недостатньою (!), особливо в порівнянні з тим вкладом у режим Путіна, який вони зробили за попередні десятиліття.
3. Перевага Росії в повітрі та на морі не може бути нівельована за рахунок виключно поставок ППО та протикорабельних ракет. Це – зброя захисту. Знищити їх кораблі чи літаки в місцях базування буде набагато складніше, ніж декому здається. І через їхнє власне ППО, і через те, що той саме Крим – це півострів-авіаносець, фактично стаціонарна фортеця.
Читайте такожВійна в Україні затягнеться на два-три роки, добре, якщо не на довше – Георгій Тука
4. Санкції дійсно дуже великі і вони дійсно зруйнують російську економіку, але це відбудеться не завтра. І запас міцності у Росії для ведення війни ще є. Навіть коли холодильники росіян спустіють, інерція режиму та загальний рівень злоби до України та Заходу дозволять режиму певний час протриматися. А до дійсно «миттєвої смерті» (десь місяці за 2-3) російської економіки через блокування нафтогазового експорту ще далеко через позиції наших європейських партнерів.
5. У Росії все ще величезні військові запаси – як техніки, так і боєприпасів – які в рази перевершують наші. Якщо в нас досі не закінчилися радянські запаси боєприпасів, то – тільки уявіть – скільки їх у Росії. Так, їхня корупція масштабніша за нашу, але згадайте усі вибухи на складах, усі продажі військової техніки та запасів при всіх міністрах оборони та всіх президентах до 2014 року. Росія такого роззброєння не проводила, і їхні запаси все ще величезні. Тому зараз вони досить спокійно можуть виставити 5 гармат на нашу одну і мати більший запас боєкомплекту. Так, вони не дуже вміють стріляти, але руйнувати міста та перетворювати їх у цегляний пил – цілком.
Читайте такожУ Росії влада затріщала по швах: як війна в Україні запустила руйнування режиму Путіна
6. Росія дійсно має проблеми з кваліфікованими кадрами та живою силою. Але її «запаси» все ще величезні. В рази більші за наші. По-перше, бо вони не рахуються з втратами. По-друге, бо при всій корупції вони до 2014 року не вбивали свою військову освіту. І тільки навчання від НАТО та досвід бойових дій наших офіцерів та солдатів дещо нівелюють цю різницю.
7. Росія веде терористичну війну. Їй начхати, що вона скоріше за все не здатна завдати поразки українській армії в чесній війні за військовими правилами. Вона просто буде вбивати якомога більше та руйнувати якомога більше. І через те, що, на відміну від росіян, ми не можемо ігнорувати це, для них така тактика в короткостроковій перспективі – козир.
8. Ми бачимо, що за ці 1,5 місяці багато процесів в управлінні державою покращилися. Але як 8 років тому у нас був дефіцит кваліфікованих менеджерів (особливо середньої ланки), як 5 років тому ця проблема залишалася, так і зараз залишається. І це не питання «небажання призначати кваліфікованих», це проблема банальної відсутності менеджерів потрібної формації в потрібній кількості. Проблему культури управління системно за 8 років ніхто вирішити не намагався. Тому якісної переваги над Росією у нас тут нема.
Читайте такожВійна в Україні показала, що у Росії немає армії – є збіговисько скотів
Тепер про хороше, що дозволяє нам розраховувати на короткострокову і довгострокову перемогу.
Короткострокова перемога – збереження суверенітету та суб’єктності, звільнення півдня (крім Криму) та більшої частини окупованих територій на сході.
Довгострокова перемога – руйнація Росії як імперії та як наслідок деокупація Криму та всієї території Луганської та Донецької областей, повне відновлення суверенітету України над своєю конституційною територією.
Тож:
1. В короткостроковій перспективі при вдалому для нас перебігу подій на фронті Росія втратить фізичну та психологічну можливість наступати. Російська армія перебуває під величезним психологічним тиском в якому можна виділити три складові:
2. Російська економіка деградує. Деградує вже майже 10 років. І санкції, і – це ще більш важливо – репутаційна смерть прискорюють економічне знекровлення режиму. Це відбувається через, в тому числі, завеликий вплив держави на економіку та рейдерство ФСБ та інших силовиків, які вже майже 10 років нарощують прес російського бізнесу.
Читайте такожНедовго сміялися російські Іскандери: чому РФ не вдасться поповнити запаси ракет, що закінчилися
3. Навіть у разі припинення війни на тих чи інших умовах руйнівні наслідки санкцій та війни продовжать працювати. Хоча Росія може розраховувати на часткове скасування санкцій, але головні наслідки війни для Росії – це репутаційна смерть та величезне зростання ризиків будь-якої співпраці з Росією. Можливість Росії продавати енергоносії, отримувати технології, залучати інвестиції буде підірвана на десятиріччя. Наприклад, можливість отримувати складну техніку в лізинг не відновиться дуже довго після історії з літаками. Росія стане економічно токсичною.
4. Росія прямо зараз втрачає залишки інтелектуального потенціалу, які намагаються втекти від режиму Путіна. Не дуже важливо, вони щирі супротивники війни чи бояться її наслідків для себе – головне, що вони залишають Росію і унеможливлюють її розвиток.
5. Російська військова машина втратить майже весь свій потенціал для ведення більш-менш технологічної війни в поточній війні з Україною. Але не матиме можливості його відродити. Бо тепер Росія офіційно – ворог для НАТО. І імпорт технологій, яких у самої Росії нема, буде заблокований. Простіше кажучи, Росії не вистачить ані економічного, ані технологічного ресурсу.
6. Режим Путіна, найімовірніше, збережеться за підсумками цього етапу війни, але продовжить деградацію через величезну інституційну корупцію, старіння всього управлінського ядра та пошук внутрішніх ворогів. Путін не зможе реформувати армію, силові структури чи економіку. Бо для цього йому потрібно змінитися. Це неможливо.
Читайте такожВійна в Україні ненадовго, російська армія протримається ще два-три місяці – Юрій Касьянов
7. Будь-який результат, окрім беззаперечної перемоги (яку Росія вже не здобуде), буде для Росії довготривалою катастрофою та поступово призведе до величезної внутрішньої політичної кризи за тим самим «югославським сценарієм».
8. Наші партнери, схоже, починають розуміти (я тут обережний в оцінках), якого монстра вони виростили. В тому числі власними силами, власними грошима та власною слабкістю. І будуть тиснути Росію в тому числі під тиском суспільної думки. Тож імперська Росія приречена.
У підсумку:
1. Ніякої недооцінки можливостей Росії зараз. Ми маємо бути готові, що наступні тижні будуть дуже важкими, і ми відчуємо на собі всю лють і всі залишки можливостей Росії.
2. Чим далі, тим вони будуть слабшими, а ми – сильнішими.
3. За підсумками цього етапу війни ми втримаємо суверенітет.
4. Нам потрібно дуже швидко переозброюватися та проводити економічні реформи. Скористатися шансом закріпитися в «першому світі».
5. Росія впаде – і ми вип'ємо вина чи кави в українському Севастополі.
Юрій Богданов, журналіст, блогер