Ви помітили, як легким рухом руки "корейський сценарій" перетворився в елегантний "західнонімецький сценарій"? А шо сталося? Кинджал затупився? І адже це ми ще не починали.
Також нагадаю. Кіпрський сценарій. Суданський сценарій. Боснійський сценарій. "Вірмено-азербайджанське врегулювання" (перші приблизно 25 років). Молдово-придністровський сценарій (формула Козака). "Формула Саркозі" для Грузії. І тому подібне, чим нам будуть морочити голову в рамдомних комбінаціях.
Хто такий Олексій Копитько
Радник Міністра оборони, блогер, журналіст. Живе в Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проекту"Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського Центру розвитку музейної справи.
Нагадаю: всі вже готуються до осені. Багато з єдиною думкою - при будь-якому результаті літньої активності загнати нас в колію, що виключає вихід на кордони 1991 року.
Стартова позиція китайського товариша цілком логічна. Близькі до реальності карти Китаю ми побачимо, швидше за все, в листопаді, коли Пекін головуватиме в РБ ООН.
А ось спочатку капітулянтська риторика статусних західних ротів, які відмовляють Україні в праві відновити суверенітет – це блуд і зло.
Дзеркальна позиція до "китайської мирної ініціативи" повинна виглядати якось так: 1) беззастережне звільнення всіх територій України; 2) беззастережна денукліаризація РФ під міжнародним контролем і виключенням РФ з РБ ООН; 3) демілітаризована зона 200 км (з Білоруссю включно); 4) повний контроль України над Азовським морем; 5) у РФ тільки патрульні катери на веслах в прибережній зоні Чорного моря, ніякого флоту; 6) перетворення Росії в демократичну федерацію (повернення прямих виборів на всіх рівнях під жорстким контролем, зростання повноважень регіонів і т.д.); 7) тотальна матеріальна компенсація шкоди, видача злочинців, відновлення суверенітету Молдови і Грузії (Азербайджан сам справляється), нейтралізація загрози з боку Білорусі, і ще приблизно 50 пунктів. При виконанні яких Україна не висуватиме територіальні претензії для компенсації втрат, бо чужа земля нам не потрібна. НАТО і ЄС само собою.
Ось якийсь такий старт діалогу, якщо відразу не подобається українська формула миру.
Треба спокійно сприймати всі ці сценарії, тому що навіть близько ніхто не знає, з чим ми прийдемо до осені і наскільки погано все буде для Росії.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
